Метою статті є висвітлити питання закриття Борисоглібського собору
м. Чернігова радянською владою, а також з'ясування основних методів влади, які
були спрямовані на ліквідацію релігійної громади собору в 1933 р. Методи дослідження добиралися відповідно до мети. У статті використано загальнонаукові методи опису та аналізу, а також історико-генетичний метод. Наукова новизна
роботи полягає у висвітленні тих питань існування Борисоглібського собору на
початку 1930-х рр., котрі здебільшого залишаються поза увагою дослідників. На
основі архівних матеріалів показано процес здійснення органами радянської влади антирелігійної політики, спрямованої на закриття конкретного православного
собору м. Чернігова. Висновки. Згідно із архівними документами, Борисоглібський
собор м. Чернігова у часи радянської влади залишався діючим православним храмом з 1919 до 1933 р. У цей проміжок часу собор перебував спочатку у користуванні релігійної громади Російської православної церкви у 1919–1921 рр., потім
був кафедральним храмом Чернігівської єпархії Української автокефальної православної церкви у 1921–1924 рр., а пізніше використовувався синодальною церквою протягом 1925–1933 рр. Борисоглібський собор не мав перспектив для подальшого
існування як діючий храм, тому що його функціонування не вписувалось у радянську концепцію побудови у майбутньому атеїстичного суспільства. Саме тому органи радянської влади у цинічний спосіб здійснили закриття Борисоглібського
собору під час Голодомору 1933 р. Тоді знекровлена й залякана страшним злочином
проти людяності синодальна релігійна громада собору вже не змогла протидіяти органам влади. Борисоглібський собор був остаточно закритий радянською владою 13 вересня 1933 р., і в ньому припинилися богослужіння. Незважаючи на
запевнення Чернігівської міської ради про те, що собор буде використано під культурну установу, незабаром храм був пристосований комітетом резервів Народного комісаріату внутрішніх справ України під склад засолзаводу.
The purpose of the article is to cover the issue of closing of the SS Bori s and Gleb
Cathedral in Chernihiv during the Soviet power. Besides, the article is devoted to the
antireligious methods of the Soviet power in 1933. The research methods correspond
to the purpose of the work. Historical-genetic method and the method of analysis are
the main methods of the article. The scientific novelty of the work lies in the coverage
of those issues of the existence of the Cathedral of SS Boris and Gleb in the early
1930s, which are mostly left out of the attention of researchers. On the basis of archival
materials, the process of implementation by the Soviet power of antireligious policy
aimed at closing a specific orthodox cathedral in Chernihiv is shown. Conclusions.
According to the archival documents the Cathedral of SS Boris and Gleb in Chernihiv
during the Soviet power continued to be the orthodox church from 1919 till 1933.
During this time, the cathedral was first used by the religious community of the Russian
Orthodox Church in 1919–1921, then was the cathedral of the Chernihiv Diocese of
the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in 1921–1924, and later used by the
Synodal Church during 1925–1933. The Cathedral of SS Boris and Gleb did not have
any prospects for further existence as a functioning church, because its operation did
not fit into the Soviet concept of building an atheistic society in the future. That is why
Soviet power closed the Cathedral during the Holodomor of 1933. A t that time, the
synodal religious community of the cathedral, bloodless and intimidated by a terrible
crime against humanity, could no longer oppose the Soviet power. Finally the Cathedral
of SS Boris and Gleb was closed on September 13, 1933. The Cathedral was used as the
storage of the pickling plant of People’s Commissariat of Internal Affaires of Ukraine.
