Масштабне використання сучасних цифрових технологій обумовлює інтенсифікацію процесів формування і подальшого розвитку промислових екосистем як стійких географічно визначених мереж взаємопов'язаних різнопланових підприємств і установ, що ґрунтуються на певних виробничих технологіях. Одночасно спостерігається зміна місць розташування промислових екосистем, що проявляється в суперечливих процесах решорингу і ніашорингу, а також поглиблення їх спеціалізації, в результаті чого в різних регіонах світу трансформуються наявні та формуються нові промислові екосистеми з різним впливом на довкілля.Кожна промислова екосистема є унікальною, але має певні схожі риси з іншими екосистемами, що дає об'єктивні підстави для виокремлення їх характерних типів. Здійснено групування національних економік (68 країн) за розмірами промислових екосистем (доданою вартістю), їх трудо-, наукомісткістю та екологічністю (викидами CO2). За результатами кластерного аналізу встановлено, що безумовне лідерство за якісними характеристиками, перш за все за продуктивністю праці та витратами на R&D, належить промисловим екосистемам розвинутих країн Європи, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та США. Промислову екосистему України віднесено до кластера «наздоганяючих» країн, які характеризуються гіршими показниками, у тому числі у сфері сталого розвитку.Для оцінки екологічності промислових екосистем запропоновано використовувати показник питомої площі екологічного сліду, який характеризує його розмір, що припадає на споживання 1 т вугілля. Розрахунки цього показника засвідчили, що збільшення споживання вугілля у світі в останні десятиліття супроводжувалося зменшенням питомої площі екологічного сліду в результаті прогресу в розвитку «чистих» технологій виробництва і споживання цього енергоносія. Разом з тим ситуація є різною в окремих кластерах промислових екосистем. З урахуванням різниці в обсягах виробництва ВВП на одну особу питомий екологічний слід країн, що розвиваються, майже втричі більше, ніж у розвинутих. Тобто забезпечення життєдіяльності людини у промислових екосистемах країн, що розвиваються (у тому числі в Україні), у розрахунку на 1 дол. доходів пов'язане із суттєво більшим питомим екологічним слідом.У даний час національна промислова екосистема України відрізняється низьким техніко-технологічним рівнем виробництва і високим питомим споживанням вугілля з відповідними негативними наслідками для довкілля. Для забезпечення її переходу на траєкторію сталого розвитку необхідне створення інститутів, які б стимулювали на державному рівні циклічну модель поведінки промислових підприємств, а також розвиток та поширення новітніх цифрових технологій у промисловому виробництві та енергетиці, які здатні зменшити екологічний слід.
Цифровая революция и масштабное использование современных цифровых технологий обусловливает интенсификацию процессов формирования и дальнейшего развития промышленных экосистем как устойчивых географически определенных сетей взаимосвязанных разноплановых предприятий и учреждений, основанных на определенных производственных технологиях. Одновременно наблюдается изменение мест расположения промышленных экосистем, что проявляется в противоречивых процессах решоринга и ниашоринга, а также углубление их специализации, в результате чего в мире в различных его регионах трансформируются имеющиеся и формируются новые промышленные экосистемы с различным воздействием на окружающую среду.Каждая промышленная экосистема уникальна, но также имеет определенные сходные черты с другими экосистемами, что дает объективные основания для выделения их характерных типов. Национальные экономики (68 стран) сгруппированы по размерампромышленных экосистем (добавленной стоимости), их трудоемкости, наукоемкости и экологичности (выбросам CO2). В результате кластерного анализа установлено, что безусловное лидерство по качественным характеристикам, прежде всего по производительности труда и затратам на R&D, принадлежит промышленным экосистемам развитых стран Европы, Азиатско-Тихоокеанского региона и США. Промышленная экосистема Украины отнесена к кластеру "догоняющих" стран, которые характеризуются худшими показателями, в том числе в области устойчивого развития.Для оценки экологичности промышленных экосистем предложено использовать показатель удельной площади экологического следа, характеризующий его размер, который приходится на потребление 1 т угля. Расчеты этого показателя показали, что увеличение потребления угля в мире в последние десятилетия сопровождалось уменьшением удельной площади экологического следа в результате прогресса в развитии«чистых» технологий производства и потребления данного энергоносителя. Вместе с тем в отдельных кластерах промышленных экосистем ситуация различна. С учетом разницы в объемах производства ВВП на душу населения удельный экологический след в развивающихся странах почти в 3 раза больше, чем в развитых. То есть обеспечение жизнедеятельности человека в промышленных экосистемах развивающихся стран (в том числе Украины) в расчете на 1 долл. доходов связано с существенно большим удельным экологическим следом.В настоящее время национальная промышленная экосистема Украины отличается низким технико-технологическим уровнем производства и высоким удельным потреблением угля с соответствующими негативными последствиями для окружающей среды. Для обеспечения ее перехода на траекторию устойчивого развития необходимо создание институтов, которые бы стимулировали на государственном уровне циклическую модель поведения промышленных предприятий, а также развитие и распространение новейших цифровых технологий в промышленном производстве и энергетике, которые способны уменьшить экологический след.
The digital revolution and extended use of modern digital technologies define the intensification of formation processes and further development of industrial ecosystems as stable geographically established networks of interconnected diverse enterprises and institutions, that are based on certain manufacturing technologies. At the same time, the location of industrial ecosystems is changed, which manifests itself in contradictory processes of reshoring and nearshoring, deepening their specialization, as the result of which in various regions of the world existing industrial ecosystems are transforming and new ones with different environmental influence are forming.Every industrial ecosystem is unique, but it also has some certain similarities with other ecosystems, giving objective reasons for distinguishing their characteristic types. This study carries out the grouping of national economies (68 countries) by the size of industrial ecosystems(value added), their labor intensiveness, knowledge intensiveness and environmental friendliness (CO2 emissions). According to results of the cluster analysis, it is found that the absolute leadership by qualitative characteristics, primarily in terms of labor productivity and R&D costs, belongs to industrial ecosystems of advanced countries in Europe, Asia-Pacific region and the United States. With regard to Ukraine, its industrial ecosystem is classified to the cluster of countries that are "catching up" and characterized by worse indicators, including in the framework of sustainable development.To assess the environmental friendliness of industrial ecosystems, it is suggested to use the indicator of a normalized area of an ecological footprint that characterizes its size, which accrues to consumption of 1 ton of coal. Calculations of this indicator show that the increase of world coal consumption in recent decades is followed by a decrease of a normalized area of the ecological footprint as a result of progress in the development of "clean" manufacturing technologies and consumption of this energy source. However, the situation is different in various clusters of industrial ecosystems. With the difference of volume of GDP per capita, the normalized ecological footprint of developing countries is almost 3 times higher than in advanced ones. Namely, the life support in industrial ecosystems of developing countries (including Ukraine) per 1 dollar of income is associated with a significantly higher normalized ecological footprint.The Ukrainian national industrial ecosystem is currently characterized by the low technical and technological level of production and high normalized coal consumption with corresponding negative consequences for the environment. To ensure its transition to a sustainable development trajectory, it is necessary to create institutions that would stimulate a cyclical model of industrial behavior at the state level, as well as the development and dissemination of new digital technologies in industrial production and energy sector that can reduce the ecological footprint.
