У статті досліджується архетип міста у п’єсах В.Шевчука «Свічення», В.Тарасова «Сезон полювання на кохання», О.Танюк «Авва і Смерть», Л.Дзюби «Продана душа», С.Кисельова, А.Рушковського «Єврейський годинник», О.Ірванця «Rekording», О.Вітра „Станція”. Автор розглядає міські топоси будинку, квартири, вулиці, станції, лікарні, парку, метро в сюжетах сучасної української драматургії, використовуючи концепції хронотопу та засоби архетипної критики.
В статье исследуется архетип города в пьесах В.Шевчука «Свидетельство», В.Тарасова «Сезон охоты любовь», О.Танюк «Авва и Смерть», Л.Дзюбы «Проданная душа», С.Киселева, А.Рушковского «Еврейские часы», А.Ирванца «Rekording», А.Ветра „Станция”. Автор рассматривает городские топосы дома, квартиры, улицы, станции, больницы, парка, метро в сюжетах современной украинской драматургии, используя концепции хронотопа и приемы архетипной критики.
Archetype of a city is investigated in the article in the plays of V.Shevchuk “Testimony”, V.Tarasov “The season of hunting for love”, O.Taniuk “Avva and Death”, L.Dziuba “Sold soul”, S. Kyseliov & A.Rooshkovskyi “Jewish clock”, O. Irvanets “Rekording”, O.Viter “Station”,. The author scrutinizes city toposes of a building, a flat, a street, a station, a hospital, a park, an underground in the plots of modern Ukrainian dramaturgy, using the concepts of chronotope and means of archetype criticism.