Углубление глобального кризиса связано с нарастающими симптомами глубокого отчуждения человека от внутренней жизни и утраты духовных ценностей. Современный человек не осознает необходимости своей сосредоточенности на собственной онтологической духовной глубине. Ее постижение позволит кардинально обновить сознание, открыть спасительный путь для выживания человека/человечества в нынешнем глобально-кризисном, искусственно созданном технократически-мыслящем одномерном человеке, мире. Во главу угла выживания человечества ставится задача очеловечивания как самого человека, так и Природы. Только через осознание своей человечности и реализации её каждой личностью в каждом своём свободно-ответственном поступке возможно человечное будущее человечества.
Традиционно материалистически настроенная наука возвысила материальное начала и отвергла начало духовное. Господствующая ныне гуманитарная наука во главу угла поставила социальную связь, отвергнув внутренний духовный мир человека. Бездушный и бездуховный гуманизм превратился в слепую псевдорелигиозную веру. Умерщвляющий все живое формат диалектического материализма продолжает наносить системные антижизненные блокады целостному миропостижению. Исчерпание социальной доминанты общественного развития приводит к тому, что главная особенность новой человекомерной методологии миропонимания заключается в выходе за границы социального к более глубинной сущности – к духовной целостности мира и человека. Необходимый для выживания человечества сущностный сдвиг от социального знаменует острую потребность в признании новой доминанты – духовности, ибо только через духовное возрождение у человека может быть будущее. Человечность представлена как смысл жизнеутверждения и выживания человека, что требует в спасительной для человека науке нового духовно-ценностного подхода к хозяйственному целеполаганию и управлению. Ученые призваны ощутить свою личностную ответственность за разрешение острейших социо-экономических в формате человечности, где поиски истины и блага неразрывно связаны.
Поглиблення глобальної кризи пов'язане з наростаючими симптомами глибокого відчуження людини від внутрішнього життя і втрати духовних цінностей. Сучасна людина не усвідомлює необхідності своєї зосередженості на власній онтологічній духовній глибині. Її осягнення дозволить кардинально оновити свідомість, відкрити рятівний шлях для виживання людини/людства в нинішньому глобально-кризовому, штучно створеному технократично-мислячою одновимірною людиною, світі. Наріжним каменем виживання людства ставиться завдання олюднення як самої людини, так і Природи. Тільки через усвідомлення своєї людяності та реалізації її кожною особистістю в кожному своєму свободо-відповідальному вчинку можливо людяне майбутнє людства.
Традиційно матеріалістично налаштована наука піднесла матеріальне начало і відкинула начало духовне. Пануюча нині гуманітарна наука на чільне місце поставила соціальний зв'язок, відкинувши внутрішній духовний світ людини. Бездушний і бездуховний гуманізм перетворився в сліпу псевдорелігійну віру. Умертвляє все живе формат діалектичного матеріалізму, що продовжує завдавати системні антижиттєві блокади цілісного світоосягнення. Вичерпання соціальної домінанти суспільного розвитку призводить до того, що головна особливість нової людиномірної методології світорозуміння полягає у виході за межі соціального до більш глибинної сутності – до духовної цілісності світу та людини. Необхідне для виживання людства сутнісне зрушення від соціального знаменує гостру потребу у визнанні нової домінанти – духовності, бо тільки через духовне відродження у людини може бути майбутнє. Людяність представлена як сенс життєствердження і виживання людини, що вимагає рятівного для людини у науці нового духовно-ціннісного підходу до господарського цілепокладання та управління. Вчені покликані відчути свою особистісну відповідальність за розв’язання найгостріших соціо-економічних проблем в форматі людяності, де пошуки істини і блага нерозривно пов'язані.
The deepening of the global crisis is associated with the growing symptoms of deep alienation of a person from his inner life and the loss of spiritual values. Modern man is not aware of the need to focus on his own ontological spiritual depth. Its comprehension will make it possible to radically renew consciousness, open a saving way for the survival of man/humanity in the current global crisis, artificially created technocratic-thinking one-dimensional man, the world. At the forefront of the survival of mankind is the task of humanizing both man himself and Nature. Only through the realization of his humanity and the realization of it by each person in each of his freely responsible actions is the human future of humanity possible.
Traditionally materialistic science has elevated the material principle and rejected the spiritual principle. The currently dominant humanities have put social connection at the forefront, rejecting the inner spiritual world of man. Soulless and soulless humanism turned into a blind pseudo-religious faith. The mortifying format of dialectical materialism continues to impose systemic anti-life blockades on the integral worldview. Exhaustion of the social dominant of social development leads to the fact that the main feature of the new human-dimensional methodology of understanding the world is going beyond the boundaries of the social to a deeper essence – to the spiritual integrity of the world and man. The essential shift from the social, necessary for the survival of humanity, marks an urgent need to recognize a new dominant – spirituality, for only through spiritual rebirth can a person have a future. Humanity is presented as the meaning of life affirmation and human survival, which requires a new spiritual and value-based approach to economic goal-setting and management in a science that will save a person. Scientists are called to feel their personal responsibility for resolving the most acute socio-economic in the format of humanity, where the search for truth and good are inextricably linked.
