Мета статті – висвітлити стильові особливості Йоаникія Ґалятовського
і Лазаря Барановича на прикладі їхніх проповідей «На Страсті Христові». Методологія дослідження спирається на порівняльно-історичний підхід та метод
мікроаналізу. Наукова новизна. Вперше здійснено порівняльний аналіз проповідей
«На Страсті Христові» Ґалятовського й Барановича та виявлено причини мовно-стильового розмежування їхніх текстів. Висновки. Йоаникій Ґалятовський та Лазар Баранович – визначні могилянські представники зрілого бароко. Їхні
погляди формувались у стінах Києво-Могилянської академії під впливом однакових навчальних курсів і схожого літературного матеріалу. Водночас кожен з них
виявляє у тлумаченні Святого Письма індивідуальний творчий підхід, що виростає на ґрунті традиції: у проповідях Йоаникій Ґалятовський увиразнює принцип «Intellege, ut credas; crede ut intelligas», який сповідували західні Отці Церкви –
Авґустин Блаженний, Ансельм Кентерберійський. Лазар Баранович щедрістю
риторичних фігур оновлює візантійську проповідь. Порівняння двох «Казань на Страсті Христові» («Ключ розуміння» 1659 р.)
Йоаникія Ґалятовського і два «Слова на Велику П'ятницю» («Меч духовний»,
1666 р.) Лазаря Барановича дає підстави виявити на глибокому емоційно-духовному тлі точки перетину проповідей обох авторів: простоту і зворушливість Йоаникія Ґалятовського у співпереживанні Христових мук, який немовби маліє,
усвідомлюючи велич спасительної жертви, і риторичну вишуканість Лазаря Барановича, спрямовану на те, щоб передати муки розіп'ятого Бога.
Відтак проповіді на Страсті Христові Йоаникія Ґалятовського та Лазаря Барановича засвідчують, якими відмінними можуть бути інтерпретаційні підходи до спільних барокових образів і мотивів.
The purpose of the article is to highlight the stylistic features of Ioanykiy
Galiatovskyy and Lazar Baranovych on the example of their sermons “On the Passion
of Christ”. The research methodology is based on a comparative-historical approach
and the method of microanalysis. scientific novelty. For the first time, a comparative
analysis of the sermons “On the Passion of Christ” of Galiatovskii and Baranovich
was made and the reasons for the linguistic and stylistic distinction between their texts
were revealed. Conclusions. Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar Baranovych are prominent
Mohyla representatives of the mature Baroque. Their views were formed within the
walls of the Kyiv-Mohyla Academy, under the infl uence of the same training courses
and similar literary material. At the same time, each of them shows in the interpretation
of the Holy Scriptures an individual creative approach that grows based on tradition:
in his sermons, Ioanykiy Galyatovskyy emphasizes the principle “Intellege, ut
credas; crede ut intelligas”, which was professed by the Western Fathers of the Church
– Blessed Augustine, Anselm of Canterbury. Lazar Baranovych renews the Byzantine
sermon with the generosity of rhetorical figures.
A comparison of two “Sermons on the Passion of Christ” (“The Key of Understanding”
in 1659) by Ioanykiy Galiatovskyy and two “Words for Good Friday” (“Spiritual
Sword”, 1666) by Lazar Baranovych gives grounds to reveal on a deep emotional and
spiritual background points of intersection of the sermons by both authors: the simplicity
and touchingness of Galiatovskyy in empathizing with the sufferings of Christ,
who seemed to be growing smaller, realizing the greatness of the saving sacrifice; and
the rhetorical sophistication of Baranovych, aimed at conveying the sufferings of the
crucified God. Thus, the sermons on the Passion of the Christ by Ioanykiy Galiatovskyy and Lazar
Baranovych testify to how can be different interpretive approaches to common baroque images and motifs.