У статті розкриваються особливості переосмислення феномена чуда в українській поетичній агіографії доби Бароко. Предметом безпосереднього аналізу стали агіографічні вірші архієпископа Іоана Максимовича з книги “Алфавит собранный, риθмами сложенный…”. Бароковий поет-агіограф ставить перед собою завдання відкрити сучасникам внутрішній, духовний бік життя, тому розуміє описи чудотворення як важливий засіб реалізації свого задуму. Свт. Іоан Максимович пропонує повчальне уподібнення у доступному та зримому образі чудотворця, благочестя якого, відтворене у слові, спрямоване на внутрішній світ людини.
В статье раскрываются особенности переосмысления феномена чуда в украинской поэтической агиографии эпохи Барокко. Предметом непосредственного анализа послужили агиографические стихотворения архиепископа Иоанна Максимовича из книги “Алфавит собранный, риθмами сложенный…”. Барочный поэт-агиограф ставит перед собой задание открыть современникам внутреннюю, духовную сторону жизни, поэтому понимает описания чудотворения как важное средство реализации своего замысла. Свт. Иоанн Максимович предлагает поучительное уподобление в доступном и зримом образе чудотворца, благочестие которого, воспроизведенное в слове, направлено на внутренний мир человека.
In the article the peculiarities of rethinking of the miracle phenomenon in Ukrainian hagiographical poetry of Baroque age are considered. The subjects of analysis are the hagiographical poems by archbishop Joan Maksymovich from the book “The Alphabet Gathered and Arranged with the Rhyme”. Baroque poethagiographer sets the task to open for contemporaries the inner spiritual side of the life, that is why he understands the description of the miracle working as the important means of realization his intention. St. Joan Maksymovich offers didactic likening in the accessible and visual image of wonder-worker whose piety depicted in word directs into the inner world of human.