Метою дослідження є на основі аналізу теорії і практики галузевого розвитку в умовах Індустрії 4.0 та аналізу тенденцій приладобудування визначення перспективних складових мережевої стратегії розвитку галузі. Методологія дослідження ґрунтується на еволюційній теорії як напрямку нової інституціональної економіки. Інституціонально-еволюційний підхід до безпекових стратегій припускає розгляд сукупності інститутів та закономірностей їх взаємодії, що забезпечує перетворення ресурсів в реальні результати ефективними методами відповідно до національного контексту та запитів соціуму. У дослідженні обґрунтовано, що значення приладобудування обумовлено тим, що розширення дослідної бази інноваційних процесів пов’язані з використанням сучасних аналітичних приладів. Визначено основні аспекти ролі приладобудування в економіці. Показано, що, сучасне приладобудування є високотехнологічною та наукомісткою галуззю промисловості, що широко застосовує ІКТ, нанотехнології, мікромініатюризацію, елементи штучного інтелекту тощо. З організаційно-економічної та інституційної точки зору приладобудування розглянуто як міжгалузевий високотехнологічний комплекс, що одночасно є як фактором інноваційного розвитку ряду технологічних галузей, так і результатом їх інновацій. Цей факт визначає приналежність приладобудування до структуроутворюючих галузей, через які відбувається поширення нових технологій в інші галузі економіки. Для більш детального аналізу інституційної динаміки розвитку галузі в Україні розглянуто основні статистичні індикатори приладобудування. Показано, що перспективи вітчизняного приладобудування в першу чергу пов’язані з виробництвом якісно нових продуктів та завоюванням внутрішнього ринку, ємність якого у рази перевищує не лише поточні обсяги експорту сектору, а й усього виробництва в ньому. Обґрунтовано, що зі стратегічної точки зору необхідно знаходити нові механізми розвитку галузі, зокрема такі, що засновані на цифровізації. Приладобудування також розглянуто одночасно як частина трансформації виробництва та його цифровізації, так і вимагає впровадження нових технологій. Таким чином, перспективи галузі пов'язані зі створенням цифрової інфраструктури, що представляє собою крос-галузеву платформу, яка дозволить організувати продуктивну взаємодію всіх учасників інноваційного процесу. Відповідні підходи мають бути впроваджені в рамках інституційних стратегій як при розробці, так і при використанні приладів в рамках цифрової стратегії «розумного» виробництва. Аналіз іноземного досвіду країн-галузевих лідерів показав, що в приладобудуванні переважають малі та середні підприємства, незважаючи на присутність великих глобальних лідерів. Показано, що активізація ролі малих підприємств приладобудування як учасників технологічного розвитку вимагає пошуку нових форм взаємодії, серед яких слід виділити мережеву. Для інституційно-еволюційного розвитку приладобудування запропоновано використати риси традиційного кластеру та мережі, орієнтованої на формування технологічної платформи.
Целью исследования является на основе анализа теории и практики отраслевого развития в условиях Индустрии 4.0 и анализа тенденций приборостроения определение перспективных составляющих сетевой стратегии развития отрасли. Методология исследования основана на эволюционной теории как направлении новой институциональной экономики. Институционально-эволюционный подход к стратегиям безопасности предполагает рассмотрение совокупности институтов и закономерностей их взаимодействия, обеспечивающий преобразование ресурсов в реальные результаты эффективными методами в соответствии с национальным контекстом и запросами социума. В исследовании обосновано, что значение приборостроения обусловлено тем, что расширение исследовательской базы инновационных процессов связано с использованием современных аналитических приборов. Определены основные аспекты роли приборостроения в экономике. Показано, что современное приборостроение является высокотехнологичной и наукоемкой отраслью промышленности, широко применяет ИКТ, нанотехнологии, микроминиатюризацию, элементы искусственного интеллекта и др. С организационно-экономической и институциональной точки зрения приборостроение рассмотрено как межотраслевой высокотехнологичный комплекс, который одновременно является как фактором инновационного развития ряда технологических отраслей, так и результатом их инноваций. Этот факт определяет принадлежность приборостроения к структурообразующим отраслям, по которым происходит распространение новых технологий в другие отрасли экономики. Для более детального анализа институциональной динамики развития отрасли в Украине рассмотрены основные статистические индикаторы приборостроения. Показано, что перспективы отечественного приборостроения в первую очередь связаны с производством качественно новых продуктов и завоеванием внутреннего рынка, емкость которого в разы превышает не только текущие объемы экспорта сектора, но и всего производства в нем. Обосновано, что со стратегической точки зрения необходимо находить новые механизмы развития отрасли, в частности основанные на цифровизации. Приборостроение также рассмотрено одновременно как часть трансформации производства и его цифровизации, так и объект внедрения новых технологий. Таким образом, перспективы отрасли связаны с созданием цифровой инфраструктуры, представляющей собой кросс-отраслевую платформу, которая позволит организовать продуктивное взаимодействие всех участников инновационного процесса. Соответствующие подходы должны быть внедрены в рамках институциональных стратегий как при разработке, так и при использовании приборов в рамках цифровой стратегии «умного» производства. Анализ зарубежного опыта стран-отраслевых лидеров показал, что в приборостроении преобладают малые и средние предприятия, несмотря на присутствие крупных глобальных лидеров. Показано, что активизация роли малых предприятий приборостроения как участников технологического развития требует поиска новых форм взаимодействия, среди которых следует выделить сетевую. Для институционально-эволюционного развития приборостроения предложено использовать черты традиционного кластера и сети, ориентированной на формирование технологической платформы.
The aim of the study is to determine the perspective components of the network strategy for the development of the industry on the basis of an analysis of the theory and practice of instrument engineering development in the conditions of Industry 4.0 and an analysis of trends in instrument engineering. The research methodology is based on evolutionary theory as the direction of a new institutional economy. The institutional-evolutionary approach to security strategies involves considering a set of institutions and the laws of their interaction, ensuring the conversion of resources into real results by effective methods in accordance with the national context and the needs of society. The study proved that the importance of instrument engineering is due to the fact that the expansion of the research base of innovative processes is associated with the use of modern analytical instruments. The main aspects of the role of instrumentation in the economy are determined. It is shown that modern instrument engineering is a high-tech and high-tech industry, widely uses ICT, nanotechnology, microminiaturization, elements of artificial intelligence, etc. From the organizational, economic and institutional point of view, instrument engineering is considered as an intersectoral high-tech complex, which is also a factor in the innovative development of a number of technological industries and the result of their innovation. This fact determines the affiliation of instrument engineering to structure-forming industries, in which new technologies are spreading to other sectors of the economy. For a more detailed analysis of the institutional dynamics of the industry in Ukraine, the main statistical indicators of instrument engineering are considered. It is shown that the prospects of domestic instrument engineering are primarily associated with the production of qualitatively new products and the conquest of the domestic market, whose capacity is several times greater than not only the current export volumes of the sector, but also the entire production in it. It is proved that from a strategic point of view, it is necessary to find new mechanisms for the development of the industry, in particular based on digitalization. Instrument engineering is also considered at the same time as part of the transformation of production and its digitalization, as well as the object of introducing new technologies. Thus, the industry's prospects are associated with the creation of a digital infrastructure, which is a cross-industry platform that will allow organizing productive interaction of all participants in the innovation process. Appropriate approaches should be implemented as part of institutional strategies both in the development and use of devices as part of a digital smart manufacturing strategy. An analysis of the foreign experience of industry leaders has shown that small and medium-sized enterprises prevail in instrument engineering, despite the presence of large global leaders. It is shown that the activation of the role of small instrument-making enterprises as participants in technological development requires the search for new forms of interaction, among which the network should be highlighted. For the institutional and evolutionary development of instrument engineering, it is proposed to use the features of a traditional cluster and network, focused on the formation of a technological platform.
