На основі аналізу публікацій Михайла Драгоманова схарактеризовано його ставлення до управлінсько-кадрової політики Міністерства народної освіти Російської імперії у навчальних округах України
та щодо діяльності окремих чиновників. Доведено, що у його творах,
крім подачі особистих, до певної міри суб’єктивних, оцінок, присутня
досить репрезентативна інформація джерелознавчого характеру.
Позитивне ставлення М. Драгоманова до управлінської діяльності
попечителя Київського навчального округу Миколи Пирогова різко
контрастує з критикою інших очільників округу та загалом міністерства. Безкомпромісність та критицизм ученого, особливо в еміграційний період життя, яскраво проявилися щодо політики Дмитра Толстого (1866–1880 рр.). Недостатнє асигнування на початкову
освіту, незацікавленість міністерства у підвищенні рівня освіченості
незаможних верств населення, свавілля інспекторів та директорів середніх навчальних закладів, обмежена університетська автономія –
перелік основних проблем, які найчастіше ставали об’єктом уваги М. Драгоманова.
On the basis of the analysis of Mykhailo Drahomanov’s publications his
attitude to the management and personnel policy of the Ministry of National
Education has been described, in particular in the educational districts of
Ukraine, and the activities of individual officials. In his writings besides the
submitting of personal assessments somewhat subjective the fairly representative
information of source-nature character has been presenting.
M. Drahomanov's positive attitude to the managerial activity of the trustee
of the Kyiv educational district Mykola Pyrogov sharply contrasts with
criticism of other district leaders and the ministry in general. The uncompromising
and criticism of the scientist especially during the emigration
period of life have manifested clearly in relation to the Dmytro Tolstoy's
policy(1866–1880). Insufficient appropriation to the elementary education,
the Ministry's lack of interest in raising the level of education of the poorer
sections of the population, arbitrariness of inspectors and directors of
secondary schools, limited university autonomy have been the list of the
main problems which often became the object of M. Drahomanov's attention.