It is found that N-(2,2-dichloro-1-cyanoethenyl)carboxamides react with 1H-pyrazol-5-amines in the presence of
triethylamine to give 2-(dichloromethyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazines. Apparently, this cyclocondensation con sists of
the following steps: a) the addition of an NH2 group to the activated C=C bond to form the first amide intermediate,
b) the elimination of HCN promoted by triethylamine to give the second amide intermediate, c) the intramolecular cyclization
of the latter into the final product with H₂O elimination. 2 (Dichloromethyl)-4,7-diphenylpyrazolo[1,5-a]
[1,3,5]triazine was stable to boiling MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, and Na2S/H2O/EtOH solutions, but cleaved
with hydrochloric or sulfuric acid.
Five 2-(dichloromethyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazines are tested against i) Dengue virus 2 (strain New Guinea
C, cell line Huh7), ii) Tacaribe virus (strain TRVL 11573, cell line Vero), iii) Zika virus (strain MR766, cell line Vero
76), iv) Human cytomegalovirus (strain AD169, cell line HFF), v) Herpes simplex virus 1 (strain E-377, cell line
HFF), vi) Varicella-Zoster virus (strain Ellen, cell line HFF). The viral-induced cytopathic effect inhibition, as well
as the compound toxicity in host cells, is evaluated. In primary assays (i-iii), the compounds have no sufficient antiviral
activity that would exceed their cytotoxicity level at concentrations within 0.1-100 μg/mL, but assays (iv-vi)
gave acceptable results. All compounds showed rather a low activity with the exception of 2-(dichloromethyl)-4,7-
diphenylpyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazine, which, however, had a comparatively high toxicity. In terms of selectivity,
the interaction 2-(dichloromethyl)-4,7-bis(4-methylphenyl)pyrazolo[1,5-a][1,3,5]triazine—AD169—HFF (assay iv)
with SI₅₀ > 6 is noteworthy.
Знайдено, що N-(2,2-дихлоро-1-ціаноетеніл)карбоксаміди реагують з 1H-піразол-5-амінами в присутності
триетиламіну з утворенням 2-(дихлорометил)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазинів. Циклоконденсація складається з таких ймовірних стадій: а) приєднання групи NH2 до активованого зв’язку С=С, що зумовлює
перший амідний інтермедіат; б) елімінування HCN під дією триетиламіну з утворенням другого амідного
інтермедіату; в) внутрішньомолекулярна циклізація останнього в кінцевий продукт з відщепленням H₂O.
2-(Дихлорометил)-4,7-дифенілпіразоло[1,5-a][1,3,5]триазин виявився цілком стійким щодо киплячих
розчинів MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, а також Na₂S/H₂O/EtOH, однак розщеплювався під дією соляної або сірчаної кислот.
П’ять синтезованих 2-(дихлорометил)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазинів були протестовані проти: i) Dengue
virus 2 (штам New Guinea C, клітинна лінія Huh7); ii) Tacaribe virus (штам TRVL 11573, клітинна
лінія Vero); iii) Zika virus (штам MR766, клітинна лінія Vero 76); iv) Human cytomegalovirus (штам AD169,
клітинна лінія HFF); v) Herpes simplex virus 1 (штам E-377, клітинна лінія HFF); vi) Varicella-Zoster virus
(штам Ellen, клітинна лінія HFF). Визначено ступінь інгібування цитопатичного ефекту, спричиненого
вірусами, а також токсичність сполук у клітинах хазяїна. У первинних випробуваннях (i—iii) сполуки не
мали достатньої противірусної активності, яка перевищувала б їх рівень цитотоксичності при концентрації в межах 0,1—100 мкг/мл, але випробування iv—vi дали прийнятні результати. Всі сполуки показали досить низьку активність, за винятком 2-(дихлорометил)-4,7-дифенілпіразоло[1,5-a][1,3,5]триазину, який, однак, мав порівняно високу токсичність. Що стосується селективності, то заслуговує на увагу
2-(дихлорометил)-4,7-біс(4-метилфеніл)піразоло[1,5-a][1,3,5]триазин—AD169—HFF (випробування iv)
з SI₅₀ > 6.
Найдено, что N-(2,2-дихлор-1-цианоэтенил)карбоксамиды реагируют с 1H-пиразол-5-аминами в присутствии триэтиламина с образованием 2-(дихлорметил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазинов. Циклоконденсация
состоит из следующих вероятных стадий: а) присоединение группы NH2 к активированной связи С=С, что
приводит к первому амидному интермедиату; б) элиминирование HCN под действием триэтиламина с образованием второго амидного интермедиата; в) внутримолекулярная циклизация последнего в конечный
продукт с отщеплением H₂O. 2-(Дихлорметил)-4,7-дифенилпиразоло[1,5-a][1,3,5]триазин оказался вполне устойчивым по отношению к кипящим растворам MeONa/MeOH, AcONa/AcOH, а также Na₂S/H₂O/
EtOH, однако расщеплялся при действии соляной или серной кислот.
Пять синтезированных 2-(дихлорметил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазинов были протестированы против: i) Dengue virus 2 (штамм New Guinea C, клеточная линия Huh7); ii) Tacaribe virus (штамм TRVL
11573, клеточная линия Vero); iii) Zika virus (штамм MR766, клеточная линия Vero 76); iv) Human cytomegalovirus
(штамм AD169, клеточная линия HFF); v) Herpes simplex virus 1 (штамм E-377, клеточная
линия HFF); vi) Varicella-Zoster virus (штамм Ellen, клеточная линия HFF). Определена степень ингибирования цитопатического эффекта, вызванного вирусами, а также токсичность соединений в клетках
хозяина. В первичных испытаниях (i—iii) соединения не проявили достаточной противовирусной активности, которая превышала бы их уровень цитотоксичности при концентрации в пределах 0,1—100 мкг/мл,
но испытания iv—vi дали приемлемые результаты. Все соединения показали довольно низкую активность,
за исключением 2-(дихлорметил)-4,7-дифенилпиразоло[1,5-a][1,3,5]триазина, который, однако, имел
срав нительно высокую токсичность. Что касается селективности, то заслуживает внимания 2-(дихлор-
метил)-4,7-бис(4-метилфенил)пиразоло[1,5-a][1,3,5]триазин—AD169—HFF (испытание iv) с SI₅₀ > 6.