У статті запропоновано аналіз образу Бетховена в романі “Доктор Фаустус” Томаса Манна в
його співвіднесенні з фіктивним образом композитора Леверкюна. Через констеляцію “Бетховен–
Леверкюн” показано взаємообумовленість традиції і поступальність розвитку мистецтва.
Наголошено на теорії “пізнього стилю” Бетховена, яка належить Т. В. Адорно, і становить
інтертекстуальну складову філософії музики в романі.
The author offers her analysis of the image of Beethoven from Thomas Mann’s “Doctor Faustus”
in its correlation with a fictional image of composer Leverkühn. It is shown, through the constellation
‘Beethoven/Leverkühn’, how tradition and progressive development of art are mutually determined.
A special stress is made on Beethoven’s ‘late style’ theory which belongs to T.W. Adorno and serves
as an intertextual element of the philosophy of music in the novel.
В статье предлагается анализ образа Бетховена в романе
“Доктор Фаустус“ Томаса Манна в его соотношении с фиктивным
образом композитора Леверкюна. Через констелляцию “Бетховен–
Леверкюн“ показано взаимообусловленность традиции и
поступательность развития искусства. Выделено теорию “позднего
стиля” Бетховена, которая принадлежит Т. В. Адорно и является
интертекстуальной составляющей философии музыки в романе.