У статті досліджено лист як жанр художньо-документальної прози, що надається для
структурального аналізу під різними кутами зору: лист як психотекст, лист як его-текст, лист як
мегатекст. Психоаналітичні вектори дослідження епістолярної спадщини митців аргументовано
переконують у доцільності та необхідності залучення листів у процес реконструкції
письменницьких психопортретів. Дослідження здійснено на основі інтимного епістолярію
українських письменників ІІ половини ХІХ – початку ХХ століття.
The article considers letter as a prose genre fit for structural analysis in different perspectives: a
letter as a psycho-text, a letter as an ego-text, a letter as a mega-text. Psychoanalytic research vectors
of epistolary heritage of artists reasonably prove advisability and necessity of including letters into the
process of reconstruction of writers’ psycho-portraits.
В статье исследовано письмо как жанр художественно-документальной прозы, для которого может быть задействован
структуральный анализ под различными углами зрения: письмо
как психотекст, письмо как эго-текст, письмо как мегатекст.
Психоаналитические вектора исследования эпистолярного
наследия писателей убеждают в целесообразности включения
писем в процесс реконструкции писательских психопортретов.
Исследование проведено на основе интимного эпистолярия
украинских писателей ІІ половины ХІХ – начала ХХ веков.