Соляной диапиризм как твёрдое течение солей рассмотрен с позиций флюидодинамических представлений.
Высокая пластичность и низкая плотность солей являются причиной конвективной неустойчивости осадочной толщи, что приводит к образованию специфичных соляных структур. Специфика выражается в
пространственной упорядоченности в размещении соляных структур в виде линейных форм или одиночных
куполов (гексагонов), что зависит от критических значений числа Рэлея. На течение солей влияют вибрационные силы, задающие дискретный характер размерам соляных структур и расстояниям между ними. Оценено влияние факторов, управляющих соляным диапиризмом.
Соляний діапіризм як тверда течія солей розглянуто з позицій флюїдодинамічних уявлень. Висока пластичність і низька щільність солей є причиною конвективної нестійкості осадової товщі, що зумовлює утворення специфічних соляних структур. Специфіка виявляється в просторовій упорядкованості у розміщенні соляних структур у вигляді лінійних форм або одиночних куполів (гексагонів), що залежить від
критичних значень числа Релея. На течію солей впливають вібраційні сили, які задають дискретний характер розмірам соляних структур і відстаням між ними. Оцінено вплив факторів, що керують соляним діапіризмом.
Salt diapirism is described as a solid flow of salts with regard to fluid-dynamic concepts. High plasticity and
low density of salts are a cause for the convective instability of sedimentary strata, which leads to the formation
of specific salt structures. Specificity is expressed in the spatial periodicity of the placement of salt structures
either in the linear forms or in the form of hexagons (single domes) depending on the critical values of the Rayleigh
number. The flow of salts is influenced by the vibration forces that determine the discrete nature of the
sizes of salt structures and the distances between them. The influence of factors controlling the salt diapirism is
estimated.