According to the recent data the ubiquitin-proteasome system (UPS) is implicated in the pathogenesis of obesity. Aim of our study was to evaluate a possible association between genetic variations in the PSMB5 and PSMC6 genes and childhood obesity in the Latvian population. Methods. The rs11543947 (PSMB5), rs2295826 and rs2295827 (PSMC6) were genotyped in 94 overweight children versus 191 controls. Stratification was made by family history and sex. Results. Heterozygous genotype at rs11543947 (PSMB5) manifested association with the disease (P < 0.01) in total group and in patients with family history (OR = 2.445 [95 % CI 1.378–4.339] and OR = 2.746 [95 % CI 1.427–5.283], respectively). This genotype was observed more frequently (P < 0.05) in males with family obesity and in females without family history (P < 0.01).The heterozygotes at rs2295826 and rs2295827 showed association (P < 0.01) in obesity (OB), in patients with family history (OR = 2.119 [95 % CI 1.207–3.718] and OR = 2.379 [95 % CI 1.249–4.533], respectively) and in males group. The rs11543947/ rs2295826-rs2295827 multi locus genotype heterozygous at all the studied loci and the haplotype represented by the rare alleles were more frequent in obese children when compared to controls (P < 0.001 and P = 0.0001 respectively). Conclusions. Genetic variations of the PSMB5 (rs11543947) and PSMC6 (rs2295826 and rs2295827) genes can influence childhood obesity in Latvians.
Згідно з останніми даними, убіквітин-залежна протеасомна сис- тема бере участь у патогенезі ожиріння. Мета. Оцінити можливий зв’язок між генетичними варіантами протеасомних генів PSMB5 і PSMC6 та схильністю до захворювання дитячим ожирінням у Латвійській популяции. Методи. Локуси rs11543947 (PSMB5), rs2295826 і rs2295827 (PSMC6) генотипували у 94 дітей з надлишковою вагою і у 191 здорового індивіда. Оцінку проводили за асоціацією з ожирінням як таким, за сімейною історією та за статтю. Результати. Гетерозиготний генотип, який належить до локусу rs11543947 (PSMB5), виявився помірно асоційованим ( Р < 0,01) із захворюванням як таким і з ожирінням з сімейною історією (співвідношення шансів СШ = 2,445 [95 % ДІ 1.378–4.339] і СШ = 2,746 [95 % ДІ 1.427–5.283] відповідно). Цей генотип найчастіше спостерігався у чоловіків із сімейною історією ожиріння (P < 0,05) та у жінок без сімейної історії (P < 0,01). Гетерозиготні генотипи по локусах rs2295826 і rs2295827 знайдено в помірній асоціації (P < 0,01) в основній групі захворювання і у пацієнтів з сімейною історією (СШ = 2,119 [95 % ДІ 1.207–3.718] і СШ = 2,379 [95 % ДІ 1.249–4.533] відповідно), а також у чоловіків. Багатолокусний генотип rs11543947/rs2295826-rs2295827, представлений гетерозиготами по всіх локусах, і гаплотип, представлений рідкісними алелями, були найчастішими у групі хворих на ожиріння порівняно з контрольною групою (Р < 0,001 і Р = 0,0001 відповідно). Висновки. Генетичні варіації локусів PSMB5 (rs11543947) і PSMC6 (rs2295826 і rs2295827) можуть впливати на схильність до захворювання ожирінням у детей Латвійської популяції.
Согласно последним данным, убиквитин-зависимая протеасомная система участвует в патогенезе ожирения. Цель. Оценить возможную связь между генетическими вариантами протеасомных генов PSMB5 и PSMC6 и подверженностью заболеванию детским ожирением в Латвийской популяции. Методы. Локусы rs11543947 (PSMB5), rs2295826 и rs2295827 (PSMC6) генотипировали у 94 детей с избыточным весом и у 191 здорового индивида. Оценку проводили по ассоциации с ожирением как таковым, с семейной историей и с полом. Результаты. Гетерозиготный генотип, относящийся к локусу rs11543947 (PSMB5), оказался умеренно ассоциированным ( Р < 0,01) с заболеванием как таковым и с ожирением с семейной историей (отношение шансов ОШ = 2,445 [95 % ДИ 1.378–4.339] и ОШ = 2,746 [95 % ДИ 1.427– 5.283] соответственно). Этот генотип наиболее часто наблюдался у мужчин с семейной историей ожирения (p < 0,05) и у женщин без семейной истории (P < 0,01). Гетерозиготные генотипы по локусам rs2295826 и rs2295827 найдены в умеренной ассоциации (P < 0,01) в основной группе заболевания и у пациентов с семейной историей (ОШ = 2,119 [95 % ДИ 1.207–3.718] и ОШ = 2,379 [95 % ДИ 1.249–4.533] соответственно) и у мужчин. Многолокусный генотип rs11543947/rs2295826-rs2295827, представленный гетерозиготами по всем локусам, и гаплотип, представленный редкими аллелями, были наиболее частыми в группе больных ожирением по сравнению с контрольной группой (Р < 0,001 и Р = 0,0001 соответственно). Выводы. Генетические вариации локусов PSMB5 (rs11543947) и PSMC6 (rs2295826 и rs2295827) могут влиять на подверженность заболеваемости ожирением у детей в Латвийской популяции.
