Відомо дві основні форми існування трансгенів – інтегрована в геном реципієнта та екстрахромосомна. Хоча інтегровані трансгени зустрічаються значно частіше, ніж таки які здатні до сталого позахромосомного існування, останні є набагато цікавішими і перспективнішими для біотехнології та біомедицини. Однак механізми, що визначають форму існування екстрахромосомних ДНК, наразі досліджені ще недостатньо. В даному огляді проаналізовано ці механізми та розглянуто екстрахромосомні ДНК різного походження
В настоящее время известны две основные формы существования трансгенов – интегрированная в геном реципиента и экстрахромосомная. Хотя интегрированные трансгены встречаются значительно чаще, чем таковые, способные к постоянному внехромосом ному существованию, последние являются намного интереснее и перспективнее для биотехнологии и биомедицины. Однако механизмы, определяющие форму существования экстрахромосомных ДНК, исследованы еще недостаточно. В данном обзоре проанализированы эти механизмы и рассмотрены экстрахромосомные ДНК различного происхождения
Two forms of transgenes are known – Integrated into the host genome and extrachromosomal. Although the integrated transgenes are more common, the extrachromosomal ones are more interesting and perspective for the purposes of biotechnology and biomedicine. However, the mechanisms determining the fate of the extrachromosomal DNA molecule, have not been entirely studied so far. In this review we discuss these mechanisms and consider the extrachromosomal DNA of different origin.
