У літературознавстві поняття метапоетики набуває дедалі більшої популярності. Мета статті –
виявити в метапоетиці І. Тобілевича погляди на драматургічне й театральне мистецтво, а також
на власну творчість, художні прийоми та їх функції. Об’єкт дослідження – метапоетичний дискурс
автора. Головні джерела цієї індивідуальної метапоетики – мемуари Софії Тобілевич; статті
драматурга “Наталка Полтавка”, “Записка до з’їзду сценічних діячів”; епістолярна спадщина,
зокрема лист до М. Старицького стосовно п’єси “Хто винен?”. У листі до М. Старицького драматург
інтерпретує основну ідею – головну установку – п’єси, а також демонструє засоби творення
характерів головних героїв. Отримані результати важливі для розуміння драматургічних прийомів
І. Тобілевича й можуть бути використані при вивченні поетики його доробку.
The writer’s interpretation of his own works and also the artist’s thoughts about art form the base
of metapoetics. In different proportions metapoetic information is present in metapoetic discourse
– articles, letters, memoirs, works of art. Explication and systematization of metapoetic information
gives additional material for studying author’s poetics. The essay has a purpose to reveal the views
of Ivan Tobilevych on dramatics and theatre, on his plays and dramatic techniques. The main sources
of Ivan Tobilevych’s metapoetics are Sophia Tobilevych’s memoirs and the essays by the playwright
“Natalka Poltavka”, “The note to the conference of the workers of theatre”, the letter to M. Staryts’kyi
concerning the play “Who is in fault?”. Particularly, in the letter to M. Staryts’kyi the dramatist
interprets the main idea of the play and also demonstrates some ways of creating profiles of its main
characters.
В литературоведении понятие метапоэтики начинает
приобретать все большую популярность. Цель статьи –
обнаружить в метапоэтике И. Тобилевича взгляды на
драматургическое и театральное искусство, а также
на собственное творчество, собственные приемы и их
функции. Объект исследования – метапоэтический дискурс
И. Тобилевича. Главные источники этой индивидуальной
метапоэтики – мемуары Софии Тобилевич; статьи драматурга
“Наталья Полтавка”, “Записка к съезду сценических
деятелей”; эпистолярное наследие, в частности, письмо к
М. Старицкому относительно пьесы “Кто виноват?”. В письме к
М. Старицкому драматург интерпретирует основную идею –
главную творческую установку – пьесы, а также демонстрирует
средства создания характеров главных героев. Полученные
результаты важны для понимания драматургических приемов
И. Тобилевича и могут быть использованы при изучении поэтики
его драматургии.
