Актуальність. Криза – одна з форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджитого неминуче виникає спад виробництва, зростає безробіття, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах життя людей.
Мета та завдання. Метою статті є дослідження впливу кризових явищ на розвиток промисловості України в аспекті виявлення її структурних деформацій та впливу їх на розвиток ринку інноваційних товарів.
Результати. У структурній динаміці промислового виробництва впродовж 1991-2014 рр. окреслились дві циклічні хвилі: перша хвиля (1991-2007 рр.), пов’язана з переструктуруванням господарської системи і пристосуванням її суб’єктів до нових економічних і політичних реалій. Друга хвиля, що розпочалась у 2008 р., пов’язана з кризою світової економіки, в яку Україна на цей час уже тісно інтегрувалась. У 2012–2014 рр. почала формуватись третя хвиля, в якій уже чітко окреслилась стадія занепаду. Причини останньої хвилі мають політичне, економічне та воєнне підґрунтя. Структура промислового виробництва змінилась на протилежне співвідношення між випуском продукції первинної та глибокої переробки, низькотехнологічної та високотехнологічної, сировинної та кінцевого споживання. Зокрема, зміна співвідношення між випуском гірничо-металургійного комплексу, з одного боку, та машинобудуванням і легкою промисловістю – з іншого. Внаслідок цього відбулася примітивізація галузевої структури промисловості, виробництво набуло експортної сировинної спеціалізації.
Висновки. Незважаючи на деструктивні деформації у промисловому комплексі України, які виникли внаслідок економічних криз, країна у своєму інноваційному розвитку має спиратися на базові промислові галузі, у яких на сьогодні має здобутки та деякі переваги. Україна ще не вичерпала можливостей індустріальної стадії економіки і має використовувати передові індустріальні технології для модернізації підприємств ІІІ и IV технологічних укладів. Однак, разом з підвищенням науково-технологічного рівня підприємств галузей із застарілими технологіями важливо, там де можливо, використовувати й інформаційно-телекомунікаційні технології, притаманні постіндустріальному суспільству, розвиваючі такі галузі як аерокосмічна, електронна, комп’ютерна техніка, фармацевтична, хімічна та ін. Тобто найефективнішою стратегією країни має бути інноваційний розвиток, що поєднує інновації V и VI технологічних укладів притаманних постіндустріальній економіці, з науково-технологічною модернізацією підприємств IV і III укладів, притаманних індустріальній стадії.
Актуальность. Кризис – одна из форм развития экономики, в ходе которой устраняются устаревшие техника и технология, организация производства и труда, открывается простор для роста и утверждения нового. В то же время с преодолением отжившего неизбежно возникает спад производства, растет безработица, снижаются доходы населения, что отрицательно сказывается на условиях жизни людей.
Цель и задачи. Целью статьи является исследование влияния кризисных явлений на развитие промышленности Украины в аспекте выявления ее структурных деформаций и влияния их на развитие рынка инновационных продуктов.
Результаты. В структурной динамике промышленного производства в течение 1991-2014 гг. обозначились две циклические волны: первая волна (1991-2007 гг.), связанная с переструктурированием хозяйственной системы и приспособлением ее субъектов к новым экономическим и политическим реалиям. Вторая волна началась в 2008 г., связанная с кризисом мировой экономики, в которую Украина в настоящее время уже тесно интегрировалась. В 2012-2014 гг. начала формироваться третья волна, в которой уже четко наметилась стадия упадка. Причины последней волны имеют политическое, экономическое и военное основания. Структура промышленного производства изменилась на противоположное соотношение между выпуском продукции первичной и глубокой переработки, низкотехнологической и высокотехнологичной, сырьевой и конечного потребления. В частности, изменение соотношения между выпуском горно-металлургического комплекса, с одной стороны, и машиностроением и легкой промышленностью – с другой. Вследствие этого произошла примитивизация отраслевой структуры промышленности, производство приобрело экспортную сырьевую специализацию.
Выводы. Несмотря на деструктивные деформации в промышленном комплексе Украины, которые возникли в результате экономических кризисов, страна в своем инновационном развитии должна опираться на базовые промышленные отрасли, в которых на сегодняшний день имеет достижения и некоторые преимущества. Украина еще не исчерпала возможностей индустриальной стадии экономики и должна использовать передовые индустриальные технологии для модернизации предприятий III и IV технологических укладов. Однако вместе с повышением научно-технологического уровня предприятий отраслей с устаревшими технологиями важно, там где возможно, использовать и информационно-телекоммуникационные технологии, присущие постиндустриальному обществу, развивающие такие отрасли как аэрокосмическая, электронная, компьютерная техника, фармацевтическая, химическая и др. То есть эффективной стратегией страны должно быть инновационное развитие, сочетающий инновации V и VI технологических укладов присущих постиндустриальной экономике, с научно-технологической модернизацией предприятий IV и III укладов, присущих индустриальной стадии.
Topicality. Crisis is one of the forms of economic development, in the course of which obsolete technique and technology are eliminated, organization of production and labour opens up space for growth and the establishment of a new one. At the same time, with the overcoming of the outdated, inevitably there is a decline in production, rising unemployment, falling incomes, which negatively affects the living conditions of people.
Aim and tasks. The aim of the article is to study the impact of crisis phenomena on the development of Ukrainian industry in terms of identifying its structural deformations and their impact on the development of the market for innovative goods.
Research results. In the structural dynamics of industrial production during 1991-2014, two cyclical waves were outlined: the first wave (1991 - 2007), connected with the restructuring of the economic system and the adaptation of its subjects to new economic and political realities. Second wave, which began in 2008, is related to the global economic crisis, in which Ukraine has already been closely integrated. In 2012-2014, a third wave began to form, in which the stage of decline was clearly outlined. The causes of the last wave have a political, economic and military background. Structure of industrial production has changed on the opposite ratio between production of primary and deep processing, low technological and high-tech, raw and final consumption. In particular, the change in the ratio between the production of mining and metallurgical complex, on the one hand, and machine building and light industry – on the other. As a result, there was a primitization of the sectoral structure of industry. Production acquired the export commodity specialization.
Conclusions. Despite the destructive deformations in the industrial complex of Ukraine that arose as a result of economic crises, the country in its innovation development should rely on the basic industrial sectors, which today have some achievements and some advantages. Ukraine has not yet exhausted the possibilities of the industrial stage of the economy and should use advanced industrial technologies to modernize enterprises of the III and IV technological processes. However, along with the increase of the scientific and technological level of the enterprises of industries with outdated technologies, it is important, where possible, to use the information and telecommunication technologies inherent in the post-industrial society, developing such industries as aerospace, electronic, computer technology, pharmaceutical, chemical, etc. That is, the country's most effective strategy should be innovative development, which combines the innovations of the V and VI technological processes inherent in the post-industrial economy, with the scientific and technological modernization of enterprises of the IV and III forms inherent in the industrial stage.