На матеріалі сучасної російської жіночої прози – творів С. Василенко, С. Купряшиної,
А. Афанасьєвої – розглянута специфіка репрезентацій жіночої суб’єктності як жіночого досвіду
в надособистісній сфері. Щодо відповідних репрезентацій жіночого досвіду важливим виявився
зв’язок екзистенції та трансценденції, зумовлений необхідністю акумулювати жінкою-авторкою,
жінкою-героїнею, жінкою-читачкою “параметри” існування, які з тих чи тих причин гендеризований
суб’єкт уважає невідчужуваними. Безумство на тематично-ідейному рівні жіночої прози значуще
насамперед як проекції. Проекції божевілля корелюють зі впевненістю в тому, що перебіги
досвідів, пов’язаних зі свідченням, можуть, і зрештою мусять, радикально відхилятися один
від одного. Безумство, співвідносне з надособистісною сферою, належить до галузі інтенсивної
проблематизації жіночої прози.
On the basis of contemporary Russian women’s prose, such as the works by S. Vasilenko,
S. Kupriashyna and A. Afanasyeva, the paper analyzes the specifics of women’s subjectivity
representations as women’s experience in transpersonal sphere. Among other things, it deals with the
forms in which, with regard to corresponding structures of narrativized experience, the link between
existence and transcendence appears to be significant, being stipulated by the necessity of the
authoress, heroine and readeress to accumulate the “parameters” of life which the genderized subject
considers to be indispensable. At the motivic and ideological level of women’s prose, the madness
topos is mostly realized in form of projection. Projections of madness correlate with the certitude that
the peripeteias of experiences related to testimony and evidence must drastically differ from each
other. Madness, implicitly correlated with transpersonal sphere, thus belongs to the field of intensive
problematization of women’s prose.
На материале современной русской женской прозы – текстов
С. Василенко, С. Купряшиной, А. Афанасьевой – анализируется
специфика репрезентаций женской субъектности как женского
опыта в надличностной сфере. В отношении соответствующих
структур нарративизированного опыта значимой предстает связь
экзистенции и трансценденции, обусловленная необходимостью
аккумулировать женщиной-автором, героиней и читательницей
“параметры” существования, которые по той или иной причине
гендерзированный субъект считает неотчуждаемыми. Вера и
безумие на мотивно-идейном уровне женской прозы важны, прежде
всего, как проекции. Вера проектирует здесь абсолютные ценности,
заявляется как крайняя личностная заинтересованность субъекта.
Проекции безумия коррелируют с уверенностью в том, что перипетии
опытов, связанных со свидетельствами, должны радикально
отличаться друг от друга. Безумие, имплицитно соотносимое с
надличностной сферой, принадлежит к области интенсивной
проблематизации женской прозы.
