У статті зроблено спробу висвітлити контактний характер Шевченкової поезії, її відкритість і
зверненість до читача, спираючись на уявлення теоретичної поетики про читача-адресата як про
закодованого в тексті співтворця естетичного феномену – поетичного твору. Суб’єктно-системний
підхід до аналізу текстів дав змогу простежити залежність експлікації адресатів від родово-
жанрового складу певних суб'єктних сфер, зокрема ліричних “власне автора”, розповідача,
героя, персонажа та епічних розповідача й оповідача.
Basing on the concepts of literary theory concerning the implied reader as a co-author of the aesthetic
phenomenon of any poetic work, the paper focuses on the openness of Shevchenko’s poetry and
its reader-oriented nature. The subject-centered systematic approach to the analysis of literary texts
allows to trace the relations between the textual explication of addressees and the genre-determined
subjective spheres, specifically, of the author’s lyrical self, the narrator, the lyrical hero, the character,
as well as of epic homo- and heterodiegetic narrators.
В статье автор исследует открытый, контактный
характер поэзии Т. Шевченко, ее обращенность к
читателю, опираясь на представление теоретической
поэтики о читателе-адресате как о закодированном
в тексте сотворце эстетического феномена – поэтического произведения. Субъектно-системный подход к анализу текстов позволил проследить зависимость экспликации адресатов от родово-жанрового состава определенных субъектных сфер, в частности лирических “собственно автора”, повествователя, героя, персонажа, а также эпических
повествователя и рассказчика.
