Experimental autoimmune encephalomyelitis (EAE) induces significant reduction of the
body mass concomitant to sickness behavior and anorexia. We investigated whether regular
physical exercise prevents metabolic alterations associated with loss of the body mass
occurring during an EAE inflammatory peak. Female C57BL/6 mice were assigned to the
unexercised and exercise-trained groups. In four weeks, EAE was induced in half of the
animals in each group, and the exercise protocol was maintained onto 10 days post-induction
(10 dpi) completing 6 weeks of regular exercise (forced swimming). At 14 dpi, the relative
mass of metabolic tissues, serum levels of triglycerides, cholesterol, and glucose, glycogen
contents in the muscle and liver, and muscle levels of cytokines were measured. A significantly
decreased clinical score associated with attenuation of the body mass loss in exercised EAE
animals, as compared to the non-exercised ones, were observed. The associated metabolic
parameters were not modified by this approach, although negative correlations between some
parameters and clinical score at 14 dpi were observed. Although the prior program of aerobic
exercise is capable of decreasing clinical score and body mass loss, it is not sufficient to
crucially modify metabolic outcomes associated with inflammation at the EAE peak.
Експериментальний аутоімунний енцефаломієліт (ЕАЕ) викликає істотне зменшення маси тіла, зумовлене хворобливою поведінкою та анорексією. Ми досліджували, чи можуть регулярні фізичні вправи запобігати метаболічним
змінам і втраті маси тіла в перебігу запального періоду ЕАЕ.
Миші-самиці лінії C57BL/6 були поділені на «нетреновану» та «треновану» групи. Через чотири тижні у половини
тварин кожної групи індукували ЕАЕ, і протокол тренувань
підтримувався ще 10 днів після індукції цього захворювання. Як тренування використовували примусове плавання. На
14-й день після індукції ЕАЕ у відповідній групі всі миші
піддавались евтаназії; вимірювали відносну масу метаболічнозалежних тканин, рівні тригліцеридів, холестеролу та
глюкози в сироватці крові, вміст глікогену в м’язах та печінці та рівні цитокінів у м’язах. У «тренованих» тварин з
ЕАЕ виявлялося вірогідне зменшення оцінки інтенсивності
захворювання порівняно з відповідним значенням у «нетренованих» мишей; це було асоційоване з обмеженням втрати маси тіла. У використаному варіанті експерименту зміни
метаболічних параметрів у «тренованих» і «нетренованих»
тварин істотно не розрізнялись, але на 14-й день спостерігалися негативні кореляції між деякими параметрами та клінічними оцінками. Отже, програма попереднього аеробного тренування здатна забезпечувати зменшення як клінічної інтенсивності ЕАЕ, так і відносної втрати маси тіла. Проте цей захід не є достатнім, щоб кардинально модифікувати метаболічні наслідки, пов’язані із запаленням на максимумі ЕАЕ.
