У крыс и хомячков (незимне- и зимнеспящих грызунов соответственно) индуцировали
искусственное гипометаболическое состояние (ГМС), подвергая их комплексному воздействию гипоксии, гиперкапнии, темноты и низкой температуры, а также индуцировали естественную зимнюю спячку у хомячков путем их содержания в темной холодовой
камере. При выходе из искусственного и естественного ГМС у животных регистрировали ЭЭГ-активность (отведения от фронтальной и париетальной коры через вживленные
электроды), ЭМГ мышц шеи и температуру тела. Начальный период саморазогрева после искусственного ГМС у животных обоих видов и после зимней спячки у хомячков
характеризовался низкой амплитудой ЭЭГ- и ЭМГ-активности и выраженной депрессией ЭЭГ-осцилляций всех частотных диапазонов, но с относительным превалированием
d-колебаний (что, возможно, частично обусловливалось наложением ЭКГ-активности
на ЭЭГ). В ходе дальнейшего саморазогрева животных амплитуда ЭЭГ-активности увеличивалась, а ее спектральный состав изменялся. Мощность ряда ЭЭГ-ритмов достигала максимума и затем последовательно нормализовалась, начиная с d-, q-, a- и заканчивая b-диапазоном. Наблюдался известный параллелизм между изменениями мощности
b-активности в составе ЭЭГ и увеличением интенсивности мышечной активности. Паттерны ЭЭГ-активности, соответствующие тому или иному функциональному состоянию (активное или пассивное бодрствование, медленноволновой или парадоксальный
сон), нормализовались у хомячков примерно в два раза быстрее, чем у крыс.
У щурів і хом’ячків (незимово- та зимовосплячих гризунів відповідно) індукували штучний гіпометаболічний стан
(ГМС), піддаючи їх комплексній дії гіпоксії, гіперкапнії,
темряви та низької температури, а також індукували природну зимову сплячку у хом’ячків за допомогою їх утримання в темній холодовій камері. При виході зі штучного та
природного ГМС у тварин реєстрували ЕЕГ-активність (відведення від фронтальної та парієтальної кори через вживлені електроди), ЕМГ м’язів шиї, ЕКГ і температуру. Початковий період саморозігріву після штучного ГМС у тварин обох
видів і після зимової сплячки в хом’ячків характеризувався
низькою амплітудою ЕЕГ- та ЕМГ-активності і вираженою
депресією ЕЕГ-осциляцій усіх частотних діапазонів, але з
відносним домінуванням d-коливань (що, можливо, частково зумовлювалося накладанням ЕКГ-активності на ЕЕГ). У
перебігу подальшого саморозігріву тварин амплітуда ЕЕГактивності збільшувалась, а її спектральний склад змінювався. Потужність низки ЕЕГ-ритмів досягала максимуму,
згодом нормалізуючись послідовно починаючи з d-, потім
q-, a- та закінчуючи b-діапазоном. Спостерігався певний
паралелізм між змінами потужності b-активності в складі ЕЕГ і збільшенням інтенсивності м’язової активності.
Патерни ЕЕГ-активності, що відповідали тому чи іншому
функціональному стану (активне або пасивне неспання, повільнохвильовий або парадоксальний сон), нормалізувались
у хом’ячків приблизно вдвічі швидше, ніж у щурів.
