У статті досліджено специфіку відображення мистецтва кіно в “поезофільмах” М. Семенка
“Весна”, “Степ” і у книжці О. Кручених “Говорящее кино”. Виявлено процеси перекодування і
взаємодії різних художніх мов, особливості втілення прийомів кіно і створення кінообразів у
поетичному творі, простежено елементи метатексту, що репрезентують розвиток тогочасного
кіно. Творчі експерименти поетів-футуристів перебувають у силовому полі загальноестетичних
устремлінь доби до синтезу мистецтв і виявляються близькими до пошуків їхніх сучасників-
кінематографістів.
The article studies the specifics of cinematographic art reflection in “poesofilms” “Spring” and
“Steppe” by M. Semenko and in the book “Talking Cinema” by A. Kruchenykh. The author traces
back the processes of conversion and interaction between different languages of art, the usage of
cinematographic devices and images in poetic texts, and singles out some metatextual elements which
represent the development of the then cinema. It is stated that the creative experiments of futurist
poets demonstrate their proximity to the strivings of the filmmakers of that time and thus should be
treated as a part of the epochal claim for arts synthesis.
В статье исследована специфика отражения
киноискусства в “поэзофильмах” М. Семенко
“Весна”, “Степь” и в книге А. Крученых “Говорящее
кино”. Выявлены процессы перекодировки и
взаимодействия разных художественных языков,
особенности воплощения приемов кино и создания
кинообразов в поэтическом тексте, прослежены
элементы метатекста, представляющие развитие
кино того периода. Творческие эксперименты
поэтов-футуристов находятся в силовом
поле общеэстетических устремлений эпохи к
синтезу искусств и приближаются к поискам их
современников-кинематографистов.