Мета: зіставити рівень нестабільності геному лімфоцитів периферичної
крові (ЛПК) та експресію маркерів системи місметч-репарації (mismatch
repair— MMR) у пухлинних клітинах аденокарцином ендометрія з клінічними
характеристиками хворих та морфологічними особливостями раку
ендометрія (РЕ). Об’єкт і методи: у роботі використано зразки пухлинної
тканини та ЛПК 67 хворих на РЕ. Оцінку експресії MMR-білків MSH2
та MLH1 проводили імуногістохімічним методом. Рівень пошкоджень
у ЛПК оцінювали за допомогою методу гель-електрофорезу ізольованих
клітин. Результати: за даними імуногістохімічного аналізу всі досліджені
пухлини були розподілені на MMR-дефіцитні (за відсутності експресії
MSH2 та/або MLH1) та MMR-профіцитні (за наявності експресії MSH2
та MLH1). Встановлено, що MMR-дефіцитний фенотип наявний переважно уG1- та G2-карциномах із неглибокою інвазією у міометрій, тоді як
MMR-профіцитний більш характерний для G3-пухлин зглибокою інвазією.
Показано, що медіана кількості відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК
становить 63,9%, на основі чого пацієнтки були розподілені на групи з високим (> 63,9%) та низьким (< 63,9%) рівнем відрепарованих пошкоджень
уЛПК. Визначено, що у групі хворих на РЕ із високим рівнем відрепарованих
пошкоджень ДНК у ЛПК кількість MMR-профіцитних карцином становила 100%, а у групі пацієнток із низьким рівнем — 78%. Крім того, у хворих на РЕ з великою кількістю відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК
експресія MSH2 у пухлинних клітинах була вищою (індекс мітки (ІМ) 72,0 ±
3,1%) за показник у пацієнток із малою кількістю відрепарованих пошкоджень ДНК у ЛПК (ІМ 40,3 ± 2,2%; p < 0,05). Подібна тенденція виявлена
для маркера MLH1 (ІМ 66,7 ± 8,6 та 45,6±4,0% відповідно). Висновок: стан
репараційних процесів уЛПК хворих на РЕ асоціюється з експресією MMRбілків MSH2 та MLH1 в аденокарциномах ендометрія, що обґрунтовує
можливість застосування ЛПК як сурогатних маркерів.
Aim: to compare the level of genomic instability in peripheral blood lymphocytes (PBL) and the expression of mismatch-repair (MMR) proteins in endometrial carcinoma cells with clinical characteristics of
endomerial cancer (EC) patients and tumor morphological features. Object and methods: evaluation of MMRproteins MSH2 and MLH1 expression was performed
by immunohistochemical method. DNA repair efficiency
in PBL was assessed by comet assay. Results: according
to immunohistochemical analysis all examined tumors
were divided into MMR-deficient (absence of MSH2
and/or MLH1) and MMR-proficient (presence of both
MSH2 and MLH1). MMR-deficient phenotype was observed mainly in G1- and G2-carcinomas with shallow
myometrial invasion, while MMR-proficient was more
typical for G3-tumors with deep invasion. Median number of recovered DNA damage in PBL was 63.9% and on
this basis all patients were assigned to groups with high
(> 63.9%) and low (< 63.9%) DNA repair efficiency
in PBL. It was shown that in EC patients with DNA repair efficiency in PBL the number of MMR-proficient
carcinomas was 100%, while in patients with low level
it was 78%. In addition, EC patients with high level of
recovered DNA in PBL had stronger MSH2 expression
(label index (LI) 72,0 ± 3,1%) than EC patients with
low level (LI 40,3 ± 2,2%). A similar trend was found
for the MLH1 (LI 66,7 ± 8,6 and 45,6 ± 4,0%, respectively). Conclusion: DNA repair efficiency in PBL
of EC patients is associated with expression of MMRproteins MLH1 and MSH2 that confirms the possibility of using PBL as surrogate markers.
