Богдан-Ігор Антонич і польські поети-модерністи: літературний діалог у контексті епохи

Abstract

Стаття присвячена зв'язкам Богдана-Ігоря Антонича з польськими поетами першої половини ХХ ст. – у площині безпосередніх контактів та співпраці, у царині критичної рецепції й на рівні суто інтертекстуального діалогу. У полі уваги автора – співпраця українського поета з редакцією польськомовного львівського часопису “Сигнали”, Антоничеві відгуки про діяльність польських поетичних угруповань “Рибалти” і “Скамандр”. Статтю завершує аналіз образів і мотивів, спільних для Б.-І. Антонича та двох яскравих польських поетів-модерністів, адептів натурфілософської поетики, – Ю. Тувіма та Б. Лесьмяна.

The article deals with the contacts between Bohdan-Ihor Antonych and Polish poets of the first half of the 20th century, concerning immediate collaboration, mutual critical reception and intertextual dialogue. The author pays special attention to Antonych’s cooperation with the editors of Lviv-based Polish magazine “Sygnaiy” (“The Signals”) as well as to the poet’s opinions about Polish poetic groups “Rybaіci” (“Jesters”) and “Skamander” (“Scamander”). The paper concludes with the analysis of images and motifs which are common for Antonych and two Polish modernist writers adhering to natural philosophy in poetry, Julian Tuwim and Bolesław Leśmian.

Статья посвящена связям Б.-И. Антоныча с польськими поэтами первой половины ХХ века – в плоскости непосредственных контактов, в сфере критической рецепции и на уровне сугубо интертекстуального диалога. В поле зрения автора – сотрудничество украинского поэта с редакцией польскоязычного львовского журнала “Сигналы”, отзывы Антоныча о деятельности польских поэтических групп “Рыбалты” и “Скамандр”. Статью завершает анализ образов и мотивов, общих для Б.-И. Антоныча и двух ярких польских поэтов-модернистов, адептов натурфилософской поэтики, – Ю. Тувима и Б. Лесьмяна.