Статтю присвячено вивченню доробків українського поета І. Світличного і німецької
письменниці Г. Мюллер. Твори розглядаються в контексті проблеми тоталітарної держави та
існування людини в ній. Концепція протистояння тлумачиться у зв’язку з конкретною історичною
епохою та рисами індивідуального життя. Художнє звернення до категорій екзистенціалізму
увиразнює психологічний дискомфорт персонажів, відчуження, самотність, рішучість. Надано
увагу мовним і стильовим аспектам текстів.
The paper focuses on the works by a Ukrainian poet Ivan Svitlychny and a German writer Herta
Müller. Their texts are put here into the context of totalitarian culture and the appropriate ways of
living. The nonconformist conception inherent in both writers’ oeuvre is treated here as a part of a
certain historical epoch and as a result of the individual biography. The literary implementation of
the existentialist categories reveals the psychological discomfort of the characters, their alienation,
loneliness, and vigour. The author also pays attention to linguistic and stylistic aspects of Svitlychny’s
and Müller’s texts.
Статья посвящена изучению произведений украинского
поэта И. Свитличного и немецкой писательницы Г. Мюллер.
Произведения рассматриваются в контексте проблемы
тоталитарного государства и существования человека в нём.
Концепция противостояния истолковывается в связи с конкретной
исторической эпохой и чертами индивидуальной жизни.
Художественное обращение к категориям экзистенциализма
подчёркивает психологический дискомфорт персонажей,
отчуждение, одиночество, решительность. Уделяется также
внимание языковым и стилевым аспектам текстов.
