У статті досліджено процес відстоювання національної духовно-естетичної ідентичності в
українській драматургії 1920-х років, коли ідеологізований канон соцреалізму тільки формувався.
Окреслюючи цей суперечливий період як період протоканону, авторка наголошує, що приналежні
до нього найбільш значущі твори українських драматургів були позначені не тільки нав’язуваними
зовні ідеологічними концептами, а і їх художнім подоланням.
The paper traces back the formation of national spiritual and aesthetic identity in the Ukrainian
drama of the 1920’s, as the canon of socialist realism still have not assumed its final shape. Defining
this controversial period as protocanonic, the author argues that the most significant drama texts
written at that time did not merely reproduce the imposed ideological concepts, but also developed
towards their aesthetic neutralization.
В статье исследуется процесс отстаивания
национальной духовно-эстетической идентичности
в украинской драматургии 1920-х годов, когда
идеологизированный канон соцреализма только
формировался. Определяя этот противоречивый
период как период протоканона, автор утверждает, что
относящиеся к нему наиболее значимые произведения
украинских драматургов были отмечены не только
навязанными извне идеологическими концептами,
но и художественным их преодолением.