Анотація:
Рецензія на книгу: Трофимук М. С. Поетика епохи Мазепи: Монографія. –
Львів: Сполом, 2009. – 224 с.
Епоха бароко – особливий відтинок української історії, важливий, зокрема,
як етап усталення модерних форм української літератури. Розвиток бароко
забезпечила продуктивна зустріч християнського світогляду та ренесансних
ідей, що призвело до синтезу мистецьких форм і теоретичних постулатів
різних епох. Через те бароко властиві еклектика, динамічне протиставлення
елементів, багатий декор, різкі перепади світлотіней і кольорів. Розвиток
стилю пов’язаний насамперед із оселями володарів та магнатськими
осередками. “Мазепинське бароко” – термін, який позначає передусім
своєрідність українських архітектурних форм кінця XVII – початку XVIII ст.
Проте автор монографії розширює межі цього поняття, прикладаючи його
до значного масиву культурної спадщини означеного періоду: музичної,
образотворчої, а надто – літературної творчості.