The quantifying of the experimentally-known
(Prandtl, 1949) steady rotary current during the swirl-type
sloshing
is first given. The current is treated as the sum of the mean wave (pseudo-)
momentum through the meridional crosssection
and the mean wave Eulerian flow, which is governed by the Craik—Leibovich equation. The constructed
analytical inviscid theory is supported by existing experimental data.
Вперше дається кількісне визначення експериментально відомого усталеного кругового потоку Прандля
(1949), який виникає під час кругової хвилі в контейнері. Потік пов’язується із сумарним ефектом (псевдо)
імпульса крізь меридіональну площину та усередненою хвильовою ейлерівською течією, яка описується рівнянням Крейка—Лейбовича. Побудована аналітична нев’язка теорія підтверджується існуючими експериментальними даними.
Впервые дается количественное определение экспериментально известного установившегося кругового
потока Прандтля (1949), который возникает во время круговой волны в контейнере. Поток связывается с
суммарным эффектом (псевдо)
импульса через меридиональное сечение и усредненным волновым эйлеровским течением, которое описывается уравнением Крейка—Лейбовича. Построенная аналитическая
теория подтверждается существующими экспериментальными данными.