У статті розглядається один з останніх творів еміграційної письменниці Наталени Королевої (1888–1966)
– роман “Quid est Veritas?” (1939–1961). Авторка застосувала у творі “археологічний” ключ інтерпретації.
Вона поєднала сцієнтистський підхід до євангельської історії з легендарною версією подій та героїв.
Особливе значення мали для Наталени Королевої давні легенди й апокрифи, котрі послужили основою
для зображення психології й ментальності сучасників Ісуса Христа.
The article examines the novel “Quid est veritas?” (1939–1961), one of the last works of Ukrainian exile woman
writer Natalena Koroleva (1888–1966). In this text, the writer proposes an “archeological” interpretation key which
combines a scientific approach to the Gospel with the legendary version of the events and characters depicted in
it. For Natalena Koroleva, old legends and apocrypha were of the utmost importance. Therefore, they provided a
basis for representing the psychology and mentality of Jesus Christ’s contemporaries in the novel.
В работе рассматривается последнее эпическое
произведение писательницы украинской эмиграции
Наталены Королевой (1888–1966) – роман “Quid est Veritas?”
(1939–1961). Автор использовала в нем “археологический”
ключ интерпретации. Она сочетает сциентистский взгляд
на евангельскую историю с легендарной версией событий
и героев. Особенное значение для Наталены Королевой
имели сказания и апокрифы давних времен, послужившие
основанием для изображения психологии и ментальности
современников Исуса Христа.