Метою статті є обґрунтування пропозицій щодо реформи адміністративно-територіального устрою України в контексті євроінтеграційного розвитку. Показано, що розширення ЄС супроводжується проведенням реформ адміністративно-територіального устрою країни, які орієнтуються на створення структур, що оптимізують процеси досягнення загального добробуту населення. Загальне районування в ЄС здійснювалося на основі єдиного стандарту – номенклатури територіальних одиниць для цілей статистики (NUTS).
Система ідей статті включає положення, що при проведенні регіональних реформ пріоритет має бути наданий вищому рівню, адже інакше утвориться розрив у ланцюжку територіальних трансформацій. Водночас має бути враховано досвід проведення регіональних реформ у країнах ЄС. Відповідно Україні доцільно суттєво підвищити історико-етнографічний напрям при визначенні меж і назв регіоні з тим, щоб повніше врахувати географічні особливості країни, ефективно використати синергію спільного менталітету і місцевого досвіду, комплексно застосувати в економічному розвитку фактор однорідності ресурсів, сформувати туристичну спеціалізацію, покращити міжнародні відносини з прикордонними територіями. Регіонам треба надати статус країв, що відповідатиме завданням розвитку процесу децентралізації. Універсальність такого адміністративно-територіального поділу полягає в тому, що край – це і будь-яка місцевість, і значна за простором область, і місцевість, що тяжіє до будь-якого географічного об’єкта, й історично унікальна місцевість.
Целью статьи является обоснование предложений по реформе административно-территориального устройства Украины в контексте евроинтеграционного развития. Показано, что расширение ЕС сопровождается проведением реформ административно-территориального устройства страны, которые ориентируются на создание структур, оптимизирующих процессы достижения общего благосостояния населения. Общее районирования в ЕС осуществлялось на основе единого стандарта – номенклатуры территориальных единиц для целей статистики (NUTS).
Система идей статьи включает положения, при проведении региональных реформ приоритет должен быть предоставлен более высокому уровню, ведь иначе образуется разрыв в цепочке территориальных трансформаций. В то же время должен быть учтен опыт проведения региональных реформ в странах ЕС. Соответственно в Украине целесообразно существенно повысить историко-этнографическое направление при определении границ и названий регионов с тем, чтобы полнее учесть географические особенности страны, эффективно использовать синергию общего менталитета и опыта, комплексно применить в экономическом развитии фактор однородности ресурсов, сформировать туристическую специализацию, улучшить международные отношения с пограничными территориями. Регионам надо предоставить статус краев, соответствующий задачам развития процесса децентрализации. Универсальность такого административно-территориального деления заключается в том, что край – это и любая местность, и значительная по пространству область, и местность, тяготеющая к любому географическому объекту, и исторически уникальная местность.
The purpose of the article is to substantiate the proposals on the reform of the administrative-territorial structure of Ukraine in the context of Euro-integration development. It is shown that EU enlargement is accompanied by reforms of the administrative and territorial structure of the country, which are oriented on the creation of structures that optimize the processes of achieving the general welfare of the population. The overall regionalization in the EU was based on a single standard – nomenclature of territorial units for statistical purposes (NUTS).
The system of ideas of the article includes the provision that in the course of regional reforms the priority should be given to the highest level, otherwise the gap in the chain of territorial transformations will be formed. At the same time, the experience of conducting regional reforms in the EU countries should be taken into account. Accordingly, it is expedient for Ukraine to significantly increase the historical and ethnographic direction in determining the boundaries and names of the region in order to more fully take into account the geographical features of the country, to effectively use the synergy of the common mentality and local experience, to apply in a coherent manner the factor of homogeneity of resources in economic development, to form tourism specialization, to improve international relations with border areas. Regions need to be given the status of the regions, which will meet the challenges of the decentralization process. The versatility of such an administrative-territorial division consists in the fact that the land is any area and a vast area, and a territory gravitating towards any geographical object, and historically unique terrain.
