Традиційна неоліберальна економічна наука перебуває в затяжній кризі. Економічна цивілізація із властивою їй пануючою неоліберальною ідеологією ринкового фундаменталізму в принципі не націлена на цілісне розуміння і розвиток людини. Вона розглядає людину лише як засіб для отримання прибутку і зростання капіталу.
Перехід досліджень від економіки до господарства як цілісної сфери життєдіяльності людини стає головним вектором методологічного антикризового оновлення сучасної економічної науки. Таке методологічне оновлення пов’язане з формуванням нової постнекласичної економічної науки, основним предметом аналізу якої є людинорозмірні комплекси, де цілісна людина є їх ядром.
Для подолання глобальної полісистемної кризи повинні відбуватися насамперед якісні зміни у суспільстві. Істотно зростає роль тих неекономічних чинників, яким економічна наука до останнього часу не надавала належного значення, але зараз неодмінно повинна їх враховувати у своїх дослідженнях – духовно-моральнісні цінності, культура, соціокультурні чинники.
Формування постнекласичної науки пов’язане з переходом від цільової раціональності до більш глибокого рівня ціннісної раціональності, у якій слід шукати витоки і шляхи розв’язання найгостріших соціально-економічних проблем, які до крайності загострили проблему виживання людства. Постнекласична економічна наука потребує кардинального оновлення методологічних засад антикризових досліджень.
Традиционная неолиберальная экономическая наука находится в длительном кризисе. Экономическая цивилизация со свойственной ей господствующей неолиберальной идеологией рыночного фундаментализма в принципе не направлена на целостное понимание и развитие человека. Она рассматривает человека только как средство для получения прибыли и наращивания капитала.
Переход исследований от экономики к хозяйству как целостной сферы жизнедеятельности человека становится главным вектором методологического антикризисного обновления современной экономической науки. Такое методологическое обновление связано с формированием новой постнеклассической экономической науки, основным предметом анализа которой является человекоразмерные комплексы, где целостный человек выступает их ядром.
Для преодоления глобального полисистемного кризиса должны происходить прежде всего качественные изменения в обществе. Значительно возрастает роль тех неэкономических факторов, которым экономическая наука до последнего времени не придавала надлежащего значения, но теперь неизбежно должна их учитывать в своих исследованиях – духовно-нравственные ценности, культура, социокультурные факторы.
Формирование постнеклассической науки связано с переходом от целевой рациональности к более глубинному уровню ценностной рациональности, в которой надо искать истоки и пути решения наиболее острых социально-экономических проблем, которые до крайности заострили проблему выживания человечества. Постнеклассическая экономическая наука требует кардинального обновления методологических оснований антикризисных исследований.
Traditional neoliberal economic science is in a prolonged crisis. Economic civilization, with its inherent neo-liberal dominant ideology of market fundamentalism, in principle, is not aimed at a holistic understanding and development of man. It sees man only as a means to profit and increase capital.
The transition of research from economy to economy as an integral sphere of human life becomes the main vector of methodological anti-crisis renewal of modern economic science. Such methodological renewal is connected with the formation of a new post-non-classical economic science, the main subject of analysis of which is human-size complexes, where the whole man acts as their nucleus.
To overcome the global polysystemic crisis, first of all, there must be qualitative changes in the society. The role of those non-economic factors to which economic science has not given proper importance until recently has become much more important, but now they must inevitably take them into account in their research - spiritual and moral values, culture, and sociocultural factors.
The formation of post-non-classical science is associated with the transition from targeted rationality to a deeper level of value rationality, in which it is necessary to search for sources and ways of solving the most acute socio-economic problems that have exacerbated the problem of human survival to the extreme. Postnonclassical economics requires a fundamental renewal of the methodological foundations of anti-crisis research.
