У статті проаналізовано листи монаха-студита Климентія Шептицького, згодом священика, архімандрита, замученого в тюрмі НКВС і проголошеного блаженним у 2001 р., до о. Євгена Тита Столобута Войнаровського, адміністратора митрополичих дібр УГКЦ та громадсько-політичного діяча кінця XIX – першої половини XX ст. Ці дві непересічні особистості намагалися підняти рівень духовності й культури галицьких українців. Як священики і громадські діячі вони репрезентують греко-католицьке духовенство свого часу.
В статье проанализированы письма монаха-студита Климентия Шептицкого, впоследствии священника, архимандрита, замученного в тюрьме НКВД и провозглашенного блаженным в 2001 г., к о. Титу Столобуту Войнаровскому, администратору митрополичьих владений УГКЦ и общественно-политическому деятелю конца XIX - первой половины XX века. Эти две незаурядные личности пытались улучшить уровень духовности и культуры галицких украинцев. Как священники и общественные деятели они представляют греко-католическое духовенство своего времени.
Letters of the Stodious monk Klymentiy Sheptycki later a priest, then archimandrite, tormented to death in the NKVD prison and beatified in 2001, to father Yevhen Tit Stolobut Voynarovski, administrator of the Metropolitan possession of the Ukrainian Greek-Catholic Church and public-political actor of the late XIX-th – first half of the XX century have been analyzed in the article. The two nonordinary personalities tried to raise the level of spirituality and culture of the Galician Ukrainians. They represent Greek-Catholic clergy of their time as the priests and public actors.
