Мета: проаналізувати прояви еметогенної токсичності комбінації доксорубіцину
з циклофосфамідом (АС) у хворих на рак молочної залози (РМЗ),
встановити ефективність стандартної антиеметогенної терапії в профілактиці
гострих і відстрочених нудоти і блювання та розробити шляхи
оптимізації усунення цих проявів. Об’єкт і методи: хворі на РМЗ, які
отримували цитостатичну терапію за схемою АС, опитувальники. Результати:
встановлено, що застосування ондансетрону, дексаметазону
та метоклопраміду попереджує виникнення гострих нудоти і блювання
у 90,2% хворих, але цього не достатньо для попередження відстрочених
еметогенних проявів. Додавання апрепітанту на 4–6-ту добу після введення
цитостатичних препаратів підвищувало ефективність антиеметогенної
терапії. Висновки: доцільно додавати апрепітант до стандартної
антиеметогенної терапії з метою попередження відстрочених нудоти
і блювання після застосування поліхіміотерапії.
The aim of the given study was: to analyse the effects
of emetogenic toxicity of doxorubicin plus cyclophosphamide
(AC) to assess the efficiency of standard anti-emetogenic
therapy in terms of prevention of acute and delayed nausea
and vomiting and improvement of therapy for these effects.
Material and methods: the patients with breast cancer who
got treatment with AC combination, questionnaires. Results:
it has been determined that ondansetron, dexamethasone
and metoclopramide prevents development of acute nausea
and vomiting in 90.2% of patients. However, these medicines
are not sufficient for prevention of delayed emetogenic
effects. Improvement of anti-emetogenic therapy in combination
with aprepitant on day 4–6 following PCT has increased
the efficiency of anti-emetogenic therapy. Conclusion:
the obtained results indicate that aprepitant combined
with standard anti-emetogenic therapy is effective to prevent
delayed PCT-induced nausea and vomiting.