Число зареєстрованих випадків гострого ураження нирок (ГУН) серед населення в усьому світі прогресивно наростає, а летальність, навіть у стаціонарах, становить 15-74 %. Відсутність ранніх і високочутливих біомаркерів служить перешкодою для вироблення єдиних підходів до вирішення завдань діагностики, прогнозування подальшого перебігу і обгрунтованого вибору схем лікування пацієнтів з ознаками ГУН. Тому метою дослідження було вивчення рівня виведення із сечею ліпокаліна-2 (пов’язаного з желатиназою нейтрофілів ліпокаліна (NGAL) у 150 стаціонарних хворих з різними видами ниркової патології (1 - сечокам’яна хвороба, 2 - доброякісні та 3 - злоякісні пухлини сечови відної системи), зіставлення отриманих даних з традиційними показниками (рівень креатиніну в сечі — CRU та швидкість клубочкової фільтрації — GFR) для вирішення питання про доцільність використання NGAL як раннього біомарекера в нефрологічній клініці. Дослідження показали, що рівні NGAL в сечі змінювалися в широкому діапазоні величин, перевищуючи за середнім значенням контроль у 11,6 (2), 13,1 (1) і 55,1 (3) рази. При цьому ступінь клінічних проявів ГУН і наростання рівня NGAL в сечі корелювали між собою. В той же час зміни традиційних маркерів ГУН, CRU і GFR, збігалися за спрямованістю змін, але відставали за часом появів відповідних зрушень. Зроблено висновок про інформативність NGAL як біомаркера ГУН, особливо в поєднанні з класичними показниками. Необхідні подальші дослідження для поглиблення і диференціації даних в залежності від особливостей етіопатогенезу конкретного виду основної ниркової патології.
Число зареєстрованих випадків гострого ураження нирок (ГУН) серед населення в усьому світі прогресивно наростає, а летальність, навіть у стаціонарах, становить 15-74 %. Відсутність ранніх і високочутливих біомаркерів служить перешкодою для вироблення єдиних підходів до вирішення завдань діагностики, прогнозування подальшого перебігу і обгрунтованого вибору схем лікування пацієнтів з ознаками ГУН. Тому метою дослідження було вивчення рівня виведення із сечею ліпокаліна-2 (пов’язаного з желатиназою нейтрофілів ліпокаліна (NGAL) у 150 стаціонарних хворих з різними видами ниркової патології (1 - сечокам’яна хвороба, 2 - доброякісні та 3 - злоякісні пухлини сечовивідної системи), зіставлення отриманих даних з традиційними показниками (рівень креатиніну в сечі — CRU та швидкість клубочкової фільтрації — GFR) для вирішення питання про доцільність використання NGAL як раннього біомарекера в нефрологічній клініці. Дослідження показали, що рівні NGAL в сечі змінювалися в широкому діапазоні величин, перевищуючи за середнім значенням контроль у 11,6 (2), 13,1 (1) і 55,1 (3) рази. При цьому ступінь клінічних проявів ГУН і наростання рівня NGAL в сечі корелювали між собою. В той же час зміни традиційних маркерів ГУН, CRU і GFR, збігалися за спрямованістю змін, але відставали за часом появів відповідних зрушень. Зроблено висновок про інформативність NGAL як біомаркера ГУН, особливо в поєднанні з класичними показниками. Необхідні подальші дослідження для поглиблення і диференціації даних в залежності від особливостей етіопатогенезу конкретного виду основної ниркової патології.
The number of reported cases of acute kidney injuries (AKI) of the population is growing worldwide progressively and mortality even in clinics is up to 15-74 %. The question of early and highly sensitive biomarkers is an obstacle for the development of common approaches to solving problems of diagnostics, forecasting future therapy and informed choice of treatment schemes of patients with signs of AKI. Therefore, the aim of the study was to examine the level of urinary excretion of lipocalin-2 (neutrophil gelatinase associated lipocalin (NGAL) in 150 hospitalized patients with different types of renal disease (1. urolithiasis, 2. non malignant and 3.malignant tumors of the urinary system) in comparison with traditional indeces (the urine creatinine level — CRU and glomerular filtration rate — GFR) to decide on the advisability of NGAL using as an early biomareker of AKI in the nephrology clinic. Studies have shown that the levels of NGAL in urine vary widely values exceeding the average values for control in 11.6 (2) 13.1 (1), and 55.1 (3) times, accordingly. The degree of AKI clinical manifestations and increased urinary NGAL level correlate each other. At the same time the traditional AKI markers (CRU and GFR) changes coincides with the direction of dynamic, but dismissed in the time of the symptoms occurrence. The conclusion was made of the informativeness of NGAL as a biomarker of AKI, especially in combination with classical indeces. There are required more complex studies to deep and differentiate the data depending on the specific features of etiopathogenesis type of underlying nephropathies.
