Визначено ударну в’язкість та досліджено фрактографічні особливості зламів старовинної та ремонтної сталей (1906 і 1944 рр. виробництва відповідно) гіперболоїдної сіткової водонапірної вежі Шухова в Миколаєві, окремі елементи якої відновили після війни. Істотно нижча ударна в’язкість обох сталей проти їх сучасних прототипів пов’язана не лише з принциповими змінами у технології металургійного процесу впродовж сторіччя, але і з деградацією металу за час тривалої експлуатації. Виявлено, що запас пластичності старовинної сталі і за результатами випроб на удар, і за фрактографічними особливостями руйнування нижчий, ніж ремонтної.
Исследована ударная вязкость и фрактографические особенности изломов старинной и ремонтной сталей (1906 и 1944 гг. производства соответственно) гиперболоидной сетчатой водонапорной башни Шухова в Николаеве, отдельные элементы которой заменены после войны. Существенное снижение ударной вязкости обеих сталей по сравнению с их современными прототипами связали не только с принципиальными изменениями технологии металлургического процесса в течение столетия, но и с деградацией металла вследствие длительной эксплуатации. Показано, что запас пластичности старинной стали как за результатами ударных испытаний, так и за фрактографическими особенностями разрушения ниже, чем ремонтной.
The impact toughness of the ancient and repair steels from the Shukhov’s hyperboloid lattice water tower in Mykolayiv (of 1906 and 1944 production respectively), some elements of which were replaced after the war, was investigated. The fractographical peculiarities of fracture surfaces were investigated. A significant reduction in impact toughness values of both steels compared to their modern prototypes is related not only with the principal changes in metallurgy process in the 20th century but also with the degradation of metal during long-term operation. The plasticity margin of the ancient steel was shown to be lower than of the repair one by the results of impact test data and fractography features of fracture.
