У статті досліджується механізм моделювання й оприявлення образу Леніна як тоталітарного Христа.
Специфіку ленініани як тоталітарного євангелія авторка розглядає, аналізуючи мовні дії: розповіді як
модусу створення, опису як модусу наповнення та розмови як модусу одкровення. У статті також
досліджена нова іконографія з виразними христологічними конотаціями, в якій вирізнено символічний,
історичний та ідеалістичний етапи моделювання образу Леніна.
The author of the paper studies the mechanisms of modelling and use of Lenin’s image as a totalitarian
Christ. The specific character of the works of art dedicated to Lenin, which are treated here as a kind of
totalitarian Gospel, requires the analysis of three language activities, i.e. of narration understood as a modus
of creation, of description as a modus of interpenetration, and of conversation as a modus of revelation. The
article also focuses upon the new Soviet iconography, which, to its author’s mind, has the most unambiguous
Christological connotations, and singles out the symbolical, historical, and idealistic stages of Lenin’s image
formation.
В статье исследуется механизм моделирования и
функционирования образа Ленина как тоталитарного
Христа. Специфику ленинианы как тоталитарного
евангелия автор рассматривает, анализируя три
языковые действия: рассказа как модуса сотворения,
описания как модуса наполнения и разговора как
модуса откровения. В статье также исследуется новая
иконография с выразительными христологическими
коннотациями, в которой выделяются символический,
исторический та идеалистический этапы
моделирования образа Ленина.
