У статті розглядаються перипетії майже вісімдесятилітнього процесу творення федьковичезнавчої мемуаристики,
здійснено спроби з’ясувати вплив індивідуальної свідомості цих “других героїв” (В.Кардін) на мемуарний
портрет видатного письменника й виявити свідчення, що володіють високим ступенем довіри до себе, а також
ті, що надто суб’єктивні й навіть хибні. Як інтелігенція, світська та духовна, так і селяни у спогадуванні
Федьковича не канонізували його, а лиш подекуди ідеалізували. Унікальний матеріал здатен найкраще
прислужитися науковій реконструкції життєво-творчої біографії поета в контексті епохи.
This article touches upon an almost eighty-year long process of creation of memoirs on Yu.Fedkovych. The
author of the essay attempts to sketch out the influence of those “secondary characters” (V.Kardin) consciousness
upon the “memoir portrait” of the outstanding writer and also to define witnesses with the highest reliability
and those whose reminiscences are too subjective or even false. Both intelligentsia, secular as well as ecclesiastical,
and peasants didn’t canonise Fedkovych in their recollections, although they did idealise him at times. The
unique material cited in the article will undoubtedly help to reconstruct Fedkovych’s biography and his development
as a poet localised in a certain cultural epoch.
В статье рассматриваются перипетии почти
восьмидесятилетнего процесса создания федьковичеведческой
мемуаристики, предприняты попытки установить влияние
индивидуального сознания этих “других героев” (В.Кардин) на
мемуарный портрет выдающегося писателя и обнаружить
свидетельства, владеющие высокой степенью доверия к себе, а
также те, которые слишком субъективны и даже превратны. Как
интеллигенция, светская и духовная, так и крестьяне в своем
воспоминании Федьковича не канонизировали его, а разве что
порой идеализировали. Уникальный материал способен
наилучшим образом прислужиться научной реконструкции
жизненно-творческой биографии поэта в контексте эпохи.
