На прикладі історії про публічну страту за наказом князя Самуеля Кароля
Корецького його слуг продемонстровано, як може змінюватися сприйняття на
перший погляд цілком «вірогідного» джерела, а з ним – і самої події залежно
від дослідницьких підходів. Прочитаний буквально, як зліпок минулого, він засвідчує
свавільні дії маґната, що порушив право, головні шляхетські цінності
та настанови доброго християнина. Натомість пропонується аналізувати
текст позову як наративний конструкт, вибудуваний з урахуванням особливостей
тогочасної судової системи та ставлення до злочину як приватної
справи потерпілого, де доказовість ґрунтувалася не стільки на ретельному
слідстві, скільки на усталених конвенціях, зокрема й риторичних.
The article demonstrates that a new exploratory framework can shed a new light
even on the most seemingly “credible” sources and the events described therein, based
on the case when Prince Samuel Karol Korecki ordered the public execution of his
servants.
When read literally, as a veracious representation of the past, it can be
interpreted
as a startling example of magnates’ despotism, and as blatant disregard
for the basic gentry and Christian values. However, I would like to suggest that the
text should be analysed as a narrative construct that relies on the peculiarities of
the judiciary system of the time: crimes were treated as the injured party’s private
matter, and verdicts were built not on a thorough investigation of evidence but rather
on the accepted conventions, e.g., on the rhetorical tropes.