В окупованій фашистами Україні існувала певна система театральної культури. Замовчування і забуття цього феноменального явища призвело до «білих плям»
в історії діяльності культурно-просвітницької сфери Чернігова у повоєнний період.
Висвітленню означеної проблеми присвячена представлена стаття. Театральне
мистецтво окупованого міста розпочало свою діяльність з клубної організації на базі
ідей націєтворення та розбудови самостійної держави. І клуб «Січ» і його наступник
– театр ім. І. Котляревського з їхнім незмінним керівником А. М. Приходьком витримали неабиякі випробування протягом усіх років своєї роботи. Приходько, попри тиск,
постійний ризик, який міг спричинити загрозу його життю, продовжував працювати,
уберіг колектив театру від репресій та вивезення на примусові роботи у Німеччину.
У статті представлені матеріали кримінальних справ А. М. Приходька, Ф. І. Піпи,
І. В. Курача, Г. Д. Ребенка та ін., свідчення їхніх фігурантів.
In Nazi-occupied Ukraine there was a certain system of theatrical culture. Silence and
oblivion of this remarkable phenomenon led to the «white spots» in the history of Chernihiv
cultural activities areas in the postwar period. The article is dedicated to this problem. Theater
art in occupied city started its activities with the club organization based on the ideas of
nation-building and building an independent state. Both the “Sich» club and its successor –
I. Kotlyarevskiy Theater (directed by A.M. Prykhodko) faced serious challenges within all
the years of work. Despite pressure and constant risk that could endanger his life, Prykhodko
continued to work, protected the theater from repression and removal for forced labor to
Germany. Article submissions criminal cases and testimonies of A.M. Prykhodko, F.I. Pipa,
I.W. Kurach, G.D. Rebenokh and others.