Метою статті є удосконалення методичного підходу до вибору оптимального каналу збуту вугільної продукції з урахуванням особливостей функціонування вугледобувних підприємств.
У результаті дослідження виконано оцінку та вибір оптимального каналу збуту вугільної продукції з використанням методу аналізу ієрархій (метод Т. Сааті), експертного методу на основі бальної оцінки та аналітично-оцінного методу. Визначено критерії вибору оптимального каналу збуту вугільної продукції, які систематизовано в 4 групи: економічні (обсяг реалізації вугільної продукції, скорочення рівня витрат на організацію збутової діяльності, збільшення рентабельності реалізації); організаційні (своєчасність сплати за відвантажене вугілля, встановлення довготривалих партнерських взаємовідносин зі споживачами за рахунок підвищення рівня та якості обслуговування та надійності поставок, гнучкість оплати, можливість здійснення контролю за процесами збутової діяльності); ринкові (можливість адаптації до постійних змін кон’юнктури ринку вугілля та інституціонального середовища) та інформаційні (можливість одержання необхідної інформації та застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій). Доведено переваги прямих поставок вугілля споживачам, що становить майже 90% обсягу реалізації вугледобувних підприємств. Запропоновано при розрахунку обсягу партії поставки вугільної продукції великооптовим споживачам враховувати такі чинники, як річний попит на вугілля; ціна 1 т товарної вугільної продукції; витрати на організацію збутової діяльності (витрати на обслуговування споживачів та транспортування вугілля); рівень інфляції та коефіцієнт ризиків.
Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є розробка методики економічного оцінювання оптимального каналу збуту вугільної продукції.
Целью статьи является совершенствование методического подхода к выбору оптимального канала сбыта угольной продукции с учетом особенностей функционирования угледобывающих предприятий.
В результате исследования выполнены оценка и выбор оптимального канала сбыта угольной продукции с использованием метода анализа иерархий (метод Т. Саати), экспертного метода на основе балльной оценки и аналитически-оценочного метода. Определены критерии выбора оптимального канала сбыта угольной продукции, которые систематизированы в 4 группы: экономические (объем реализации угольной продукции, сокращение уровня затрат на организацию сбытовой деятельности, увеличение рентабельности реализации); организационные (своевременность оплаты за отгруженный уголь, установление долговременных партнерских взаимоотношений с потребителями за счет повышения уровня и качества обслуживания и надежности поставок, гибкость оплаты, возможность осуществления контроля за процессами сбытовой деятельности); рыночные (возможность адаптации к постоянным изменениям конъюнктуры рынка угля и институциональной среды) и информационные (возможность получения необходимой информации и применения современных информационно-коммуникационных технологий). Доказаны преимущества прямых поставок угля потребителям, что составляет почти 90% объема реализации угледобывающих предприятий. Предложено при расчете объема партии поставки угольной продукции крупнооптовым потребителям учитывать такие факторы, как годовой спрос на уголь; цена 1 т товарной угольной продукции; затраты на организацию сбытовой деятельности (затраты на обслуживание потребителей и транспортировка угля); уровень инфляции и коэффициент рисков.
Перспективами дальнейших исследований в данном направлении является разработка методики экономической оценки оптимального канала сбыта угольной продукции.
The purpose of the article is to improve the methodical approach to choosing the optimal channel for the sale of coal products, taking into account the peculiarities of the operation of coal-mining enterprises.
As a result of the study, the estimation and selection of the optimal channel for the sale of coal products was performed using the hierarchy analysis method (T. Saati method), the expert method on the basis of ball scoring and analytical-estimation method. The criteria of choosing the optimal channel of coal production are defined, which are systematized into 4 groups: economic (volume of sales of coal products, reduction of expenses for the organization of sales activities, increase of profitability of implementation); organizational (timeliness of payment for coal shipped, establishment of long-term partnerships with consumers due to increase of the level and quality of service and reliability of deliveries, flexibility of payment, the possibility of control over the processes of sales activities); market (the possibility of adaptation to constant changes in the market situation of coal and institutional environment) and information (the possibility of obtaining the necessary information and the use of modern information and communication technologies). The advantages of direct coal deliveries to consumers are proved, which makes up almost 90% of the volume of sales of coal-mining enterprises. It is proposed when calculating the volume of the supply of coal products to large-scale consumers to take into account factors such as annual demand for coal; price; expenses for the organization of sales activities (expenses for servicing consumers and transportation of coal); inflation rate and risk factor.
Prospects for further research in this area are the development of a method for the economic evaluation of the optimal channel for the sale of coal products.
