Микромагнитная съемка Большого Вельского городища скифского времени. Полтавская область

Abstract

Виконано мікромагнітні спостереження з метою картування та ідентифікації археологічних об'єктів на території Великого Нільського городища VII—V ст. до н. е. (ймовірно м. Гелон, за припущенням академіка Б. О. Рибакова). Побудова карт і інтерпретація аномалій модуля індукції геомагнітного поля В(1 і його вертикального градієнта (1В^/гіг дозволили виявити і ідентифікувати, а також дослідити внутрішню структуру Західного поселення, Лісового Кута, валів, печей і курганів різного типу, в тому числі зруйнованих підчас проведення сільськогосподарських робіт. Таким є найбільший з виявлених курганів "Скоробор" діаметром 100 м. Поблизу ряду курганів, а також уздовж валів Західного укріплення виявлено інтенсивні витягнуті магнітні аномалії одно-, дво-, і трьохкругової форми. Розкопки цих об'єктів показали їх відповідність печам, а хіміко-мінералогічні дослідження дозволили припустити, що вони використовувалися для випалювання селітри в XVI—XVII ст.

Micromagnetic observations have been carried out on the territory of Great Bel’sk ancient settlement of VII—V centuries B.C. (after academician B. A. Rybakov it is hypothetically the city of Gelon). Their purpose was to map and to identify local archeological objects. The mapping and the interpretation of induction module anomalies of Ва geomagnetic field and its vertical gradient dВΖ/dr allowed to reveal and to identify as well as to study inner structure of Western Hillfort, Lysovyi Kut, the banks, the stoves and the tumuli of different types including the ones demolished during farm works. The same is the greatest of revealed tumuli — “Skorobor” with the diameter of 100 m. Close to the range of tumuli as well as alone the Western fortification banks it was discovered the stretched-out magnetic anomalies of one-, two- and three-circled forms. The excavations of these objects revealed its correspondence to the stoves. Chemical and mineralogical research permitted to suppose that they were being used to burn a saltpeter in XVI—XVII centuries.