Переход от модели длинного джозефсоновского контакта с переменной шириной к модели
контакта с зависящей от координаты амплитудой джозефсоновского тока осуществляется преобразованием
координат. Этим устанавливается соответствие между классами джозефсоновских
контактов переменной ширины и квазиодномерными контактами с переменной толщиной
барьерного слоя. Показано, что для контактов с экспоненциально изменяющейся шириной
барьерный слой соответствующего квазиодномерного контакта содержит распределенную резистивную
неоднородность, которая является аттрактором для вихрей магнитного потока. С помощью
численных экспериментов построена зависимость «критический ток–магнитное поле»
для джозефсоновского контакта с резистивной микронеоднородностью и проведено сопоставление
с критической кривой контакта с экспоненциально изменяющейся шириной. Тем самым демонстрируется
возможность замены распределенной неоднородности локальной неоднородностью
на конце джозефсоновских контактов, что с технологической точки зрения может иметь
определенные преимущества.
Перехід від моделі довгого джозефсонівського контакту з змінною шириною до моделі контакту
з залежною від координати амплітудою джозефсонівського струму здійснюється перетворенням
координат. Цим установлюється відповідність між класами джозефсонівських контактів
змінної ширини і квазіодновимірними контактами з змінною товщиною бар’єрного шару. Показано,
що для контактів з шириною, що змінюється експоненціально, бар’єрний шар відповідного
квазіодновимірного контакту містить розподілену резистивну неоднорідність, що є аттрактором
для вихорів магнітного потоку. За допомогою чисельних експериментів побудовано залежність
«критичний струм–магнітне поле» для джозефсонівського контакту з резистивною мікронеоднор
ідністю і проведено зіставлення з критичною кривою контакту з шириною, що змінюється
експоненціально. Тим самим демонструється можливість заміни розподіленої неоднорідності
локальною неоднорідністю на кінці джозефсонівських контактів, що з технологічної точки зору
може мати визначені переваги.
The transition from model of long Josephson
variable-width contact to the contact model with
coordinate-dependent Josephson current amplitude
is relized by transforming the coordinates.
This sets up a correspondence between Josephson
contacts of variable width and quasi-one-dimensional
contacts of variable thickness barrier
layer. It is shown, that for contacts of exponentially
varying width the barrier layer of the corresponding
quasi-one-dimensional contact contains
the distributed resistive inhomogeneity
which is an attractor to magnetic flux vortices.
With numerical experiments, a «critical current-magnetic field» dependence for a resistivemicroinhomogeneity
Josephson contact was plotted,
and its comparison with the critical curve
for a contact of exponentially varying width was
made. Thus, this demonstrates that the distributed
inhomogeneity may be replaced by a local
one at the JC end what technologically, may offer
definite advantages.
