Температурные зависимости магнитной восприимчивости c и ее анизотропии Δχ = χ|| - χ⊥ измерены для гексагональных монокристаллов диборидов переходных металлов MB₂ (M= Sc, Ti, V, Zr, Hf) в температурном интервале 4,2-300 К. Обнаружено, что величина анизотропии Δχ слабо зависит от температуры, изменяется немонотонно с заполнением гибридизованной ρ-d зоны проводимости и является наибольшей для диборидов переходных металлов IV группы. Расчеты "из первых принципов" электронной структуры диборидов и величины парамагнитных вкладов (спинового и Ван Флека) в их восприимчивость указывают на то, что поведение магнитной анизотропии обусловлено конкуренцией парамагнетизма Ван Флека и орбитального диамагнетизма электронов проводимости.
Температурні залежності магнитної сприйнятливості та її анізотропії Δχ = χ|| - χ⊥ виміряно для гексагональних монокристалів діборидів перехідних металів MB₂ (M = Sc, Ti, V, Zr, Hf) в температурному інтервалі 4,2–300 К. Виявлено, що величина анізотропії Δχ слабо залежить від температури,
змінюється немонотонно із заповненням гібридизованої ρ-d зони провідності та є найбільшою для
діборидів перехідних металів IV групи. Розрахунки «з перших принципів» електронної структури
діборидів та величини парамагнітних вкладів (спінового та Ван Флека) в їхню сприйнятливість вказують на те, що поводження магнітної анізотропії зумовлено конкуренцією парамагнетизму Ван Флека
та орбітального діамагнетизму електронів провідності.
The temperature dependences of magnetic susceptibility
c and its anisotropy Δχ = χ|| - χ⊥ are measured for hexagonal single crystals of MB₂
compounds (M= Sc, Ti, V, Zr, Hf) in the temperature
range 4.2–300 K. It is found that Δχ varies
strongly and nonmonotonously with the filling of
the hybridized ρ–d band. Besides Δχ is almost temperature
independent and the largest for diborides
of group IV transition metals. The ab initio calculations
of electronic structure and paramagnetic spin
and Van Vleck contributions to susceptibility of
the diborides suggest that the behavior of magnetic
anisotropy is dictated by the competition between
Van Vleck paramagnetism and orbital diamagnetism
of conduction electrons.