Представлены данные 9−летнего наблюдения за 145 пациентами с рецидивирующе−ремиттиру−ющим рассеянным склерозом. Показаны основные корреляционные взаимосвязи между клиническими и нейровизуализационными характеристиками его активности. Повышение уровня лактата в очагах демиелинизации имело сильную корреляционную связь с частотой обострений. Количество Т1−очагов, обнаруженных в дебюте заболевания, является прогностическим фактором неблагоприятного его течения. Прогностическое значение для сроков развития обострений по методу Каплана − Майера имели такие факторы, как размеры очагов, снижение уровней индексов NAA/Cr и Cho/Cr.
Подано дані 9−річного спостереження за 145 пацієнтами із рецидивуючо−ремітуючим розсіяним склерозом. Показано основні кореляційні зв’язки між клінічними і нейровізуалізаційними характеристиками його активності. Підвищення рівня лактату в осередках демієлінізації мало сильний кореляційний зв’язок із частотою загострень. Кількість Т1−осередків, виявлених у дебюті захворювання, є прогностичним фактором несприятливого його перебігу. Прогностичне значення для строків розвитку загострень за методом Каплана − Маєра мали такі фактори, як розміри осередків, зниження рівня індексів NAA/Cr і Cho/Cr.
The paper presents the data of 9−year follow−up of 145 patients with relapsing−remitting multiple sclerosis. Based on the study of the features of relapsing−remitting multiple sclerosis course, basic correlations between clinical and neuroimaging properties of disease activity were shown. Increased lactate levels in demyelinating lesions had a strong correlation with relapse frequency. The presence and number of T1 foci identified at the disease onset is an adverse prognostic factor for disease progression. Prognostic value of relapse development using timing by Kaplan Meier was influenced by such factors as the size of lesions and reduced NAA/Cr, Cho/Cr indices.