Анотація:
Олександр Довженко і сьогодні залишається невідомим. Не тільки тому, що кожен рядок документальних свідчень про нього при найближчому аналізі виявляється цілим дискурсом, полярні точки якого — чи орієнтація на цензуру, чи проблема колективного авторства посмертного образу, чи бажання свідків епохи перекроїти життя та погляди майстра на свій лад. А найбільше завдяки багатоголоссю авторського “я”, що звучить у його творах, та багатогранним рефлексіям, відображеним в “Автобіографії” і “Щоденниках”, які й свідчать про внутрішні контроверзи авторського “я”, котре весь час перебувало у стані внутрішнього метронома, що прагнув і не міг віднайти точку спокою та абсолютного виміру.