У статті досліджено роль старців (старших людей) у межовому судочинстві
Руського воєводства кінця XV – першої половини XVІ ст. Особлива увага
зосереджена на питанні взаємодії локальної усної традиції, носіями якої були
старці, та писемних документів у процесі виводу маєткових границь. Розглянуто
також питання зменшення ваги інституції старців у межовому судочинстві даного періоду.
В статье исследуется роль старцев (старших людей) в граничном судопроизводстве Руського воеводства конца XV – первой половины XVІ в. Особенное
внимание уделено взаимодействию локальной устной традиции, носителями
которой были старцы, и рукописных документов в процессе вывода границ
имений. Рассматривается также вопрос уменьшения веса институции старцев в
граничном судопроизводстве данного периода.
The article examines the role of old men (starci, senes) in the perambulation of
borders of the royal and private land estates in the Rus’ Palatinate during the first half
of the 16th century. The special emphasis is put on the interaction of written
documents and oral testimonies of old men at the court proceedings. The particular
role of senes in the dispute settlements was determined by the fact of their reputation
as the bearers of the knowledge of the local landscape and as the experts, responsible
for the preservation and transmission of the local memory about various customs and
existing borders between estates. Peasants’ memories, as manifested by the village
elders, were adjusted and reshaped according to the logic of the disputing process.