Церковна благодійність старообрядців у Росії в ХІХ — на початку ХХ століття

Abstract

У статті досліджено церковну благодійність старообрядців у Росії в ХІХ — на початку ХХ ст. Встановлено, що благодійність купців для старої віри робила більше, ніж проповідь духовенства, що для купців вона була релігійно-моральною потребою, що російське купецтво, на відміну від західноєвропейського й американського торгово-промислового стану, жертвувало на культуру та соціальні потреби більше і безкорисливо. У старообрядському середовищі надзвичайно поширеною була «тайна милостиня».

В статье исследовано церковную благотворительность старообрядцев в России в ХІХ — начале ХХ в. Установлено, что благотворительность купцов для старой веры делала больше, чем проповедь духовенства, что для купцов она была религиозно-нравственной потребностью, что российское купечество, в отличие от западноевропейского и американского торгово-промышленного сословия, жертвовало на культуру и социальные нужды и больше, и бескорыстно. В старообрядческой среде очень широко была распространена «тайная милостыня».

The article investigates the church benefaction of Old Believers in Russia at the 19th and the early 20th centuries. It is ascertained that benefaction of merchants did for the Old Belief more than a preaching. It was a kind of spiritual necessity. In contrast with the West European and American commercial and industrial orders, the Russian merchants donated to cultural and social needs more and disinterestedly. The «secret alms» was extremely widespread among the Old Believers.