В статті з’ясовуються особливості нового прагматично-позитивного підходу до розуміння факту Дж. Крішнамурті та Л. Вітґенштайном, яке уможливлює відкриття в ньому сакрального виміру. Обґрунтовано, що це розуміння є постнекласичним.