Амбітні плани та сумні реалії Чернігівського державного історико-культурного заповідника наприкінці 1920-х – на початку 1930-х рр.

Abstract

Мета розвідки полягає у всебічному вивченні процесу становлення та діяльності Чернігівського історико-культурного заповідника, його структурних підрозділів та аналізу нових форм музейної комунікації, запроваджених наприкінці 1920-х–на початку 1930-х рр. В ході дослідження були застосовані як загально-наукові методи дослідження (аналіз, синтез, аналогії), так і спеціальні: історико-генетичний та історико-порівняльний, які дали можливість виокремити важливі причинно-наслідкові зв'язки та розглянути діяльність музейної установи крізь призму складних суспільно-політичних трансформацій, що відбувались у країні. Наукова новизна. Залучена джерельна база дала можливість системно розглянути маловивчену тему щодо передумов створення та стратегічних напрямків діяльності Чернігівського історико-культурного заповідника, його структурних підрозділів, з'ясувати основні методи і форми діяльності музейної установи, особливості тематичного наповнення перших музейних експозицій. Висновки. Чернігівський історико-культурний заповідник як науково-дослідна музейна установа виник на хвилі національно-культурного відродження 1920-х рр., коли потрібно було вирішити подальшу долю сакральних пам'яток Чернігова, вилучених з користування релігійних громад. Діяльність заповідника будувалася в контексті реалізації основних напрямків загальнодержавної пам'яткоохоронної політики з урахуванням здобутків та напрацювань місцевих науковців і музейників. Основні завдання та методи діяльності науково-дослідної музейної установи цілком базувались на принципах пануючої марксистсько-ленінської ідеології та повністю відповідали атеїстичній доктрині більшовиків. Ідеологічна заангажованість та остаточне становлення тоталітаризму в СРСР завадили реалізації амбітних планів науковців заповідника, запровадженню новаторських форм музейної комунікації, спрямованих на плідну співпрацю із громадськістю міста.

The aim of the scientific exploration is to conduct a comprehensive study ofthe Chernihiv State Historical and Cultural Reserve activity, its structural units and to analyze the new forms of museum communications, that were introduced during the end of 1920s and the beginning of 1930s. General scientific methods (analysis, synthesis, analogy) as well as special methods such as historical and genetic and historical and comparative methods have been used in this research. These methods gave the opportunity to identify important casual relations and to consider the activities of the museum establishment through the prism of complicated socio-political transformations that had happened in the country. The novelty of the research. The base of sources that were used in the research provided the opportunity to consider largely unexplored topic about the prerequisites for the establishment and the strategic guidelines for the Chernihiv State Historical and Cultural Reserve activities systematically and to figure out the key methods and forms of activities of the museum establishment and features of the first museum exhibition content. Conclusions. The Chernihiv State Historical and Cultural Reserve as a research organization appeared on the wave of ethnic and cultural revival during 1920s, the period when it was necessary to decide the further fate of sacral monuments of Chernihiv taken out of use by religious communities. The activity of the Reserve was built on key directions of the national protecting ancient monuments policy taking in account achievements of the local scientists and museologists. The key tasks and methods of museum research organization were based on principles of prevailing Marxist-Leninistideology and fully met the atheistic Bolsheviks doctrine. Ideological engagement and final establishment of totalitarianism in USSR prevented the realization of ambitious plans of Reserve scientists and implementation of innovative forms of museum communication aimed at successful cooperation with city community.