Как нужен был Константин Леонтьев серебряному веку

Abstract

В статье формулируются признаки родства леонтьевского творчества, как формальной, так и содержательной стороны его художественного наследия, с концепциями порубежья. Интенсивное осмысление Константина Леонтьева на рубеже веков объясняется приматом в его литературной теории двух антиномий: "музыкальный"/"барельефный", "эстетика жизни"/"эстетика отражения".

У статті формулюються ознаки спорідненості леонтьєвської творчості, як формальної, так і змістовної сторони його художньої спадщини, з концепціями порубіжжя. Інтенсивне осмислення Костянтина Леонтьева на рубежі століть пояснюється приматом в його літературній теорії двох антиномій: "музичний"/"барельєфний", "естетика життя"/"естетика віддзеркалення".

In the article is formulated the signs of cognation of Leontiev's creation, both formal and content side of his artistic legacy, with conceptions of silver age. The intensive comprehension of Leontiev's ideas on the border of ages is explained by supremacy two antinomies in his literary theory: "musical"/"bas-reliefical", "aesthetics of life"/"aesthetics of reflection".