Історико-географічні дослідження в Україніhttp://dspace.nbuv.gov.ua:80/xmlui/handle/123456789/126752024-03-29T05:38:26Z2024-03-29T05:38:26ZПриродна та культурна спадщина України: досвід тематичного вивчення та атласного електронного картографуванняПоливач, К.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/xmlui/handle/123456789/1826122022-01-10T23:25:58Z2021-01-01T00:00:00ZПриродна та культурна спадщина України: досвід тематичного вивчення та атласного електронного картографування
Поливач, К.
Інститут географії НАНУ у 2020 році завершив багаторічне створення тематичного електронного атласу «Населення України та його природна і культурна спадщина» (Атлас ПіКС). Метою дослідження є викладення основних концептуальних
та методичних підходів до тематичного картографування природної та культурної
спадщини (ПіКС) та результати їх впровадження у Атласі. Структура і зміст двох
тематичних блоків ПіКС у складі 37 карт побудована таким чином, щоб охопити все
розмаїття понять, що характеризують природно-заповідну та пам’яткоохоронну
сфери України. Основні результати дослідження. На засадах розроблених методичних підходів вперше в Україні виконано культурно-ландшафтне районування території країни на макрорівні, в таксономічній системі якого виділено 14 культурно-ландшафтних країв та 52 культурно-ландшафтних макрорайонів. Для цілей картографування природної спадщини була розроблена відсутня дотепер офіційна дефініція
цього терміну, визначено типологію об’єктів, сформовано базу даних з існуючих та
перспективних до заповідання об’єктів та територій з їх координатною прив’язкою та
створено декілька відповідних карт. В Атласі суттєво розширено склад функціональних груп об’єктів культурної спадщини, як це здійснюється в ряді ініціатив та
програм міжнародних організацій. Результатом проведеної дослідницької та відповідної
інформаційної роботи з інтегрування широкого спектру об’єктів культурної і природної,
матеріальної і нематеріальної, рухомої і нерухомої спадщини за окремими дослідницькими областями та їх наступного картографування, стали карти етнокультурної, релігійної і науково-технічної спадщини. Ці перші в Україні спеціалізовані карти
подібної тематики та масштабу охоплення, які становлять наукову новизну Атласу,
дозволяють значно розширити предметне поле досліджень ПіКС та можуть сприяти
введенню у наукову практику нових категорій спадщини. Вперше в Україні на основі
зібраної, систематизованої та наочно представленої ґрунтовної та всебічної інформації показана цілісна картина ПіКС країни.; In 2020, the Institute of Geography of the National Academy of Sciences of
Ukraine completed the long-term creation of a thematic electronic atlas «Population
of Ukraine and its natural and cultural heritage» (Atlas NCH). This article aims to
present the main conceptual and methodological approaches to the thematic mapping
of natural and cultural heritage (NCH) and the results of their implementation in the
Atlas. The structure and content of the two thematic blocks of NCH in the composition
of 37 maps are framed to cover all the variety of concepts that characterize nature’s
reserve and monument’s protection in Ukraine. The main results of the study go as
following. Based on the developed methodological approaches, for the first time in
Ukraine, cultural and landscape zoning of the state’s territory at the macro level was
performed. In the state’s taxonomic system 14 cultural landscape regions and
52 cultural landscape macroregions were identified. For mapping natural heritage, a
nonofficial definition of this term has been developed, the typology of objects has been
determined, and a database of existing and promising objects and territories with
their coordinate reference has been formed. Also, several relevant maps have been
created. The Atlas has significantly expanded the composition of functional groups of
cultural heritage sites, as is the case of several initiatives and programs of
international organizations. The outcome of the research and relevant informational
work on the integration of cultural and natural, tangible and intangible, movable and
immovable heritage by individual research areas and their subsequent mapping, has
become the maps of ethnocultural, religious, and scientific heritage. These specialized
maps of similar topics and scope, which constitute the scientific novelty of the Atlas
are quite innovative for Ukraine. They allow us to expand significantly the field of
research of NCH. It can contribute to the introduction into scientific practice of new
categories of heritage. For the first time in Ukraine, based on collected, systematized,
and comprehensive information, a holistic picture of the state’s NCH is presented.
2021-01-01T00:00:00Z"Малоросійський" Іллінський скит на Афоні та його зв’язки з українським козацтвом у другій пол. XVIII ст.Шумило, С.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/xmlui/handle/123456789/1826112022-01-10T23:25:57Z2021-01-01T00:00:00Z"Малоросійський" Іллінський скит на Афоні та його зв’язки з українським козацтвом у другій пол. XVIII ст.
Шумило, С.
У статті розглянуто історію заснування та розвитку на Афоні «малоросійського»
Іллінського скиту, заснованого в 1757 році українським старцем, духовно-культурним
діячем та письменником Паїсієм Величковським. Досліджено роль і значення цієї обителі
в історії як українського чернецтва на Афоні, а й усієї святогірської чернечої спільноти
XVIII століття. Проаналізовано національний склад серед ченців Іллінського скиту та
їхні зв’язки з українським козацтвом, розглянуто листування Паїсія Величковського з
кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. Наголошено, що Іллінський скит був важливим духовно-культурним центром української козацької еміграції XVIII століття, остаточно увібравши риси «малоросійської» обителі, де після ліквідації
Запорозької Січі в основному подвизалися колишні запорозькі козаки з Задунайської Січі й Кубані.; The article considers the history of the foundation and development of the
“Malorosian” (Ukrainian) skete (hermitage) of St. Elijah on Mount Athos. The
hermitage was founded in 1757 by a Ukrainian hermit, later well-known writer,
spiritual and cultural figure Paisiy Velichkovsky. The role and significance of this
abode in the history of both Ukrainian monasticism on Mount Athos and the entire
Svyatogorsk monastic community of the 18th century have been researched. This study
reveals the ethnic composition among the monks of the skete of St. Elijah and their
connections with the Ukrainian Cossacks. To illustrate this, the correspondence of
Paisiy Velichkovsky with Peter Kalnyshevsky, the last Kish otaman of the
Zaporizhzhya Sich was analysed. The article argues that the skete of St. Elijah was an
important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the
18th century. This hermitage was considered to be a “Malorosian” (Ukrainian) abode
where the former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and the Kuban
moved after the final liquidation of the Zaporozhian Sich.
2021-01-01T00:00:00ZНедовершений задум географів: Марсель Дюбуа – Григорій ВеличкоШтойко, П.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/xmlui/handle/123456789/1826102022-01-10T23:25:56Z2021-01-01T00:00:00ZНедовершений задум географів: Марсель Дюбуа – Григорій Величко
Штойко, П.
У публікації висвітлено наукові контакти французького географа й історика
Марселя Дюбуа (1856–1916) та українського географа, картографа, знавця сільськогосподарської справи Галичини кінця ХІХ ст. Григорія Величка (1863–1932). На підставі
листування і літературних матеріалів розглянуто їхні наукові плани. Їх науковим
зв’язкам передували зацікавлення в географії Михайла Драгоманова (1841–1895) –
відомого в Україні та поза її межами публіциста, історика, літературознавця, громадського діяча, співорганізатора «Старої громади» у Києві, а також доцента Київського університету (1864–1875), який, як і свого часу Микола Гоголь, викладав
географію. На еміграції М. Драгоманов знався з Елізе Реклю (1830–1905) – французьким
географом, громадським діячем та енциклопедистом. У п’ятому томі його краєзнавчої
праці присвячений розділ Україні. М. Драгоманов опублікував рубрику про Україну, її
природу, населення, побут і культуру, окреслив етнічні межі та представив Україну як
окрему географічну одиницю до географічного твору Е. Реклю «Земля і люди» (1876–1894).
Г. Величко через І. Франка (1892) звернувся до М. Драгоманова з наміром заручитись його підтримкою у науковій та особистій справі. Остання зводилась до
вирішення основної на той час для нього проблеми – «перебратись в Париж». Там
Г. Величко і М. Дюбуа задумали підготувати працю про географію Росії. З цією метою
Г. Величком здійснена подорож у Санкт-Петербург (1892) для опрацювання географічної літератури. Для реалізації намічених задумів з М. Дюбуа необхідно було детальніше вивчити орогенез (рельєфотворчі процеси), особливості клімату, режиму
річок, розвиток рослинного покриву та ін.
М. Дюбуа заохочував Г. Величка до подальшої праці, підкреслюючи: «Я хочу, щоб
французьким читачам було відоме ваше прізвище». Однак, їхні сподівання залишилися
незреалізованими.; The paper highlights the main directions of the research activity of Marcel
Dubois (1856–1916), a French geographer and historian, and Hryhoriy Velychko
(1863–1932), a Ukrainian geographer, cartographer, historian, and agricultural
expert. Taking as a background their correspondence and further bibliography on this
issue, their research cooperation is highlighted. The main features of the XIX – early
XX century geographical scholarship in France are acknowledged.
The research connections of Dubois and Velychko were preceded by an interest in
the geography of Mykhailo Drahomanov (1841–1895), a well-known Ukrainian
publicist, historian, literary critic, and public figure. During his emigration, Drahomanov
met Jacques Elise Reclus (1830–1905), a French geographer, public figure,
and encyclopedist. Drahomanov published a chapter on Ukraine, its nature, population
and culture, presenting Ukraine as a separate geographical unit to the research
work of Reclus “Earth and People” (1876–1894). Hryhoriy Velychko connected
Drahomanov with the intention of enlisting his support in moving to Paris. There
Velychko and Dubois planned to prepare a work on the geography of Russia. To
implement these plans with Dubois, it was necessary to study in detail the orogenesis
(relief-forming processes), the features of the climate, the regime of rivers, the
development of vegetation, and so on. Dubois encouraged Velychko for further work,
emphasizing: “I want French readers to know your name.” However, their hopes
remained unfulfilled.
2021-01-01T00:00:00ZСучасний стан та оцінка архітектурно-історичних пам’яток Волинської областіКучер, П.http://dspace.nbuv.gov.ua:80/xmlui/handle/123456789/1826092022-01-10T23:25:55Z2021-01-01T00:00:00ZСучасний стан та оцінка архітектурно-історичних пам’яток Волинської області
Кучер, П.
Важливою передумовою розвитку туризму Волинської області є наявність різноманітних рекреаційно-туристичних ресурсів. Волинська область має спиятливі природні умови, значну культурну спадщину, необхідні людські та матеріальні ресурси для розвитку туризму. Розвинений ринок туристичних послуг є вагомим чинником прискорення інтеграції України в європейське співтовариство. 3 кожним роком потік туристів на Волинь зростає, що вимагає надання якісних туристичних послуг. Важливою передумовою розвитку туризму в регіоні є наявність багатих архітектурно-історичних ресурсів.
Аналіз наукових досліджень щодо даної проблематики дає підстави стверджувати
при високий рівень вивченості цієї проблематики із погляду різних наук. Однак такі наукові пошуки не охоплювали усі архітектурно-історичні ресурси. Тож існує потреба в комплексному оцінюванні архітектурно-історичних ресурсів, з’ясуванні їхнього сучасного стану та пошуку шляхів оптимізації.
У статті висвітлено сучасний стан архітектурно-історичних ресурсів з метою їх оцінки та оптимізації. Автор детально проаналізував архітектурно-історичні об'єкти національного та місцевого значення (пам'ятки громадської, оборонної (військової) та сакральної (культової) архітектури, архітектурні монументи, археологічні пам'ятки, музеї), їх розподіл та геопросторове поширення за адміністративними одиницями (районами). Укладено картографічні матеріали громадських споруд та палацових комплексів Волинської області із легендою до них. Особливу увагу у статті присвячено сакральним спорудам, які займають особливе місце у структурі архітектурно- історичних ресурсів. У статті виокремлено адміністративні райони, що отримали найвищі показники за результатами проведення оцінки, а саме: Луцький. Ковельський. Володимир-Волинський.; The article examines the current state of the historical architectural heritage of the Volhynia region. An important background for the development of tourism in the Volhynia region is the availability of various recreational and tourist resources. The Volhynia region has favorable natural conditions, significant cultural heritage, the necessary human and material resources for the development of tourism. The developed market of tourist sendees is a significant factor in accelerating Ukraine’s integration into the European community. Every year the flow of tourists to Volhynia is growing, which requires the provision of high-quality tourist services. An important background for the development of tourism in the region is the availability of rich architectural and historical resources.
The paper aims to depict the current state of architectural and historical resources of the region to assess and optimize them. The architectural and historical objects of national and local importance (secular monuments, military fortification, sacral sites, archaeological sites, museums), their distribution, and geospatial distribution by administrative units (districts) are analyzed. The study encompasses also the cartographic materials of public buildings and palace complexes of the Volhynia region. Particular attention is drawn to the sacred buildings, which occupy a special place in the structure of architectural and historical resources. The article s scope covers the administrative districts that received the highest rates according to the results of the assessment, namely: Luts'k, Kovel’. Vulodymyr-Volyns’kyi.
2021-01-01T00:00:00Z